• 2.4) відрахування на соціальні заходи;
• 2.5) загальновиробничі витрати.
Окремим елементом облікової політики виробничого підприємства є метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Основними факторами, що зумовлюють вибір методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), є:
• організаційна структура управління підприємством;
• виробнича структура підприємства;
• галузь діяльності, тип виробництва, його складність, характер технологічного процесу;
• номенклатура продукції, що випускається;
• тривалість виробничого циклу;
• наявність незавершеного виробництва;
• інформаційні потреби системи управління.
Найбільш поширеними на сьогодні методами обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є: позамовний, попередільний, нормативний, змішаний, "директ-костинг", "стандарт-костинг", метод "поглинутих" затрат, тощо (табл. 4.9).
Таблиця 4.9. Характеристика методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)
| Методи | Характеристика методів | |
| Позамовний метод | Полягає в тому, що всі прямі основні витрати обліковують у розрізі встановлених статей за окремими виробничими замовленнями, які видають на заздалегідь визначену кількість даного виду продукції. Цей метод використовується в машинобудуванні, будівництві, при виконанні ремонтних робіт в процесі виготовлення складної продукції (автомобілів, кораблів тощо). У разі застосування позамовного методу витрати цехів враховуються за окремими замовленнями і статтями калькуляції, а витрати сировини, матеріалів, палива та енергії за окремими групами. · Фактична собівартість окремих замовлень визначається або після передачі на склад, або після здачі замовнику шляхом ділення суми витрат на кількість виготовленої за замовленням продукції і оцінюється за плановою або фактичною собівартістю однорідних виробів | |
| Попередільний метод | Полягає в тому, що всі або деякі прямі витрати відображають в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами виробництва. При використанні цього методу обліку витрат на виробництво, починаючи з підготовки видобування корисних копалин або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту, витрати враховуються в кожному цеху, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. · У разі застосування обліку і калькулювання допоміжних виробництв, що випускають однорідну продукцію або послуги (пар, стиснене повітря, воду) і не мають незавершеного виробництва застосовують однопередільний метод або так званий простий. · Однопередільний метод - це різновид попередільного методу, при якому фактичні витрати обліковують за встановленими статтями витрат на весь випуск продукції. При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення. Середню собівартість одиниці продукції визначають діленням усіх виробничих витрат (витрат за кожною статтею) на кількість готової продукції. Такий порядок обліку витрат і визначення собівартості одиниці продукції можливий у масових виробництвах, які випускають просту однорідну продукцію, що не має складових або напівфабрикатів, а залишки незавершеного виробництва вкрай незначні або стабільні чи їх взагалі немає. · Крім однопередільного методу, використовують багатопередільний метод. Він застосовується тоді, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) і в кінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначається за кількістю і вартістю, тобто калькулюють собівартість напівфабрикатів. | |
| елементом методу є облік відхилень від норм і облік зміни норм. Кожен з цих елементів по-метод винен бути документально оформлений. Оформлення відхилень або змін здійснюється відповідно до характеру технології, форм оплати праці, виду продукції. Нормативний метод обліку витрат включає: · а) поточний облік витрат за діючими нормами окремо і з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень; б) системний облік зміни самих норм; в) складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат; г) визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни норм. Облік фактичних витрат за нормативним методом на всіх підприємствах здійснюється окремо в частині витрат за нормами і в частині витрат, які являють собою відхилення від норм | ||
| Змішаний метод Прямі затрати обліковують за фактичними даними, а накладні - за середнім коефіцієнтом розподілу В основі "директ-костингу" покладено чіткий розподіл витрат на змінні і постійні. При цьому постійні витрати вважаються витратами періоду і не розподіляються між виробами, а прямо відносяться на результат. Метод "директ-костинг" має два варіанти: · простий "директ-костинг; розвинутий "директ-костинг". · Простий "директ-костинг" заснований на використанні в обліку даних тільки про змінні (операційні) витрати. · Простий "директ-костинг" базується на наступних принципах: · витрати поділяються за елементами на постійні і змінні; собівартість вироблених і реалізованих виробів обчислюється тільки на основі розподілу змінних (операційних) витрат; порівняння отриманої таким чином змінної собівартості з ціною реалізації для визначення різниці, що називається маржею зі змінних витрат; відшкодування постійних витрат за рахунок різної маржі зі змінної собівартості для визначення результату діяльності та рентабельності підприємства. · Розвинутий "директ-костинг" - за якого в собівартість поряд із змінними витратами включаються і прямі постійні витрати з виробництва та реалізації продукції. | ||
| Основні новації розвинутого "директ-костингу": · поява категорії специфічних прямих постійних витрат і системи напівмаржі і регулювання на цій основі обсягів виробництва та реалізації, собівартості, цін; обчислення результатів (маржі) за зовнішніми сегментами (що знаходиться за межами підприємства), тобто використання маркетингових принципів у системі управлінського обліку; пірамідна (ступінчаста) система калькулювання на базі даних про змінні витрати і специфічні прямі постійні витрати | ||
| Метод "стандарт- костинг" | "Стандарт-кост" - це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, 3 якими порівнюють фактичну собівартість. · Нормування витрат здійснюється таким чином, щоб можна було розрахувати нормативну собівартість одиниці продукції за кожним центром відповідальності, яким можуть бути бригада, дільниця тощо. Для цього нормативні витрати визначаються простою комбінацією витрат за тими операціями, що необхідні для виготовлення продукції | |
| Метод "поглинутих" затрат | Загальні виробничі затрати відносяться на собівартість виготовленої продукції та пропорційно розподіляються між реалізованою продукцією і залишками нереалізованої продукції | |
Кожен із методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) має свої особливості застосування, обмеження, переваги та недоліки. Тому кожне підприємство самостійно обирає той метод, який найбільш повно задовольняє потреби підприємства.
Наприклад, для підприємств сфери послуг характерним є застосування позамовного методу, для хлібопекарних - простого однопередільного методу, для інших підприємств харчової та переробної промисловості - попередільного методу, для сільськогосподарських підприємств - попроцесного або нормативного методу тощо.
Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 "Витрати" до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються загальновиробничі витрати. Це непрямі виробничі витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням виробництвом (цехів, дільниць).
До складу загальновиробничих витрат включаються:
• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика підприємства» автора Верига Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Елементи облікової політики щодо виробничих витрат“ на сторінці 3. Приємного читання.
