• o продати рахунки дебіторів факторинговій компанії або факторинговому відділу банку;
• o застрахувати кошти в розрахунках від збитків за безнадійними боргами;
• o постійно контролювати рахунки дебіторів, застосовуючи до них метод АБВ;
• o оцінювати реальний стан дебіторської заборгованості (виявляти сумнівні борги, оцінювати ймовірність появи суми безнадійних боргів);
• o контролювати співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей;
• o розробити систему договорів із покупцями з гнучкими умовами строків і форм оплати (попередня оплата, оплата зі знижкою; часткова попередня оплата в поєднанні з продажем у кредит; передача на реалізацію; висунення проміжного рахунку - ефективно при довгострокових контрактах, забезпечує регулярне надходження грошей у міру виконання окремих етапів договору; одержання банківської гарантії на відшкодування банком відповідної суми у разі невиконання дебітором своїх зобов'язань; застосування гнучких цін, які погоджуються з індексом інфляції й фактичним строком оплати товарів);
• o установити преміальну систему оплати праці для персоналу відділу збуту залежно від ефективності заходів щодо збільшення продажу й одержання платежів за відвантажену продукцію.
Слід зазначити, що в цей час у вітчизняній практиці при частих порушеннях платіжної дисципліни, збільшенні обсягів простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, нестатку у більшості підприємств власних оборотних засобів, неможливості одержання короткострокових банківських кредитів на прийнятних умовах підприємствам складно застосовувати названі способи управління дебіторською заборгованістю, які є традиційними для світової практики.
Управління припливом і відпливом грошей полягає у синхронізації грошових потоків, прискоренні погашення дебіторської заборгованості, тимчасовому інвестуванні грошових коштів у легко реалізовані цінні папери, контролі за витратами.
Фінансовий менеджер підприємства відповідає за ефективність організації процесу управління грошовими коштами, але основна частина робіт має виконуватися разом з банком, через який здійснюються розрахунки.
Ефективне управління залишками грошових коштів на поточних рахунках полягає в тому, щоб забезпечувати коштами виконання поточних операцій, підтримувати необхідний резерв коштів для непередбачених платежів (запобіжний захід) і мати кошти у ліквідній формі, щоб не упустити можливості заробити додатковий прибуток, беручи участь у незапланованих вигідних фінансових операціях (наприклад, у спекулятивних операціях на фінансовому ринку).
Гроші на поточному рахунку практично не дають доходу, з їхнім збільшенням зростають втрати доходів від інвестицій, але одночасно підвищується ліквідність. Тому втрати доходів від більш вигідних вкладень розглядаються як плата за підвищення ліквідності. Завдання фінансового менеджера - підтримувати на рахунку оптимальний залишок коштів, що забезпечує достатній рівень ліквідності й не надто підвищує її ціну.
У теорії фінансового менеджменту запропоновано розглядати зберігання коштів на поточному рахунку як зберігання одного з видів запасів і застосовувати моделі, розроблені в теорії управління запасами, для оптимізації залишків коштів. Прикладом такого підходу є модель В. Бayмоля, що першим виявив подібність між товарно-матеріальними і грошовими запасами й у 1952 р. запропонував використовувати модель розрахунку найбільш економного обсягу замовлень товарно-матеріальних запасів для управління запасом грошових коштів.
У моделі Баумоля закладено, що фірма з появою надлишку грошей на рахунку понад розраховану суму оптимального запасу використає його для придбання короткострокових цінних паперів з метою отримання доходу, а при зниженні запасу грошей продасть частину цих паперів, підвищуючи запас грошей до оптимального рівня.
На зарубіжних фінансових ринках є досить широкий вибір короткострокових (легко реалізованих) цінних паперів, щоб фірма могла швидко (протягом кількох годин) конвертувати в них надлишки грошових коштів, а потім так само швидко заповнити нестаток грошей, здійснивши зворотну процедуру. Завдяки цьому фінансові менеджери можуть мінімізувати необхідний резерв коштів. Вітчизняні підприємства поки що позбавлені такої можливості й частіше зіштовхуються не з проблемою підтримки оптимального запасу коштів на рахунку, а з проблемою постійної відсутності грошей для оплати прострочених рахунків.
Модель Баумоля придатна для стабільних передбачуваних грошових витрат і надходжень, вона не враховує сезонних або випадкових коливань, тобто в ній спрощена реальна ситуація. Пізніше були розроблені інші моделі, що враховують щоденну мінливість грошових потоків (наприклад, модель Міллера - Орра, 1966). Проте всі формалізовані моделі мають певні обмеження, тому в практиці управління грошовими коштами їх використовують як допоміжні для встановлення оптимального обсягу грошових коштів.
Управління структурою капіталу підприємства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розрахунково-аналітичний метод“ на сторінці 5. Приємного читання.
