• 4) майже вся постійна потреба в оборотних коштах фінансується за рахунок власних джерел коштів і довгострокових позикових джерел. Це означає, що розмір "робочого капіталу" підтримується на рівні мінімально необхідного розміру засобів у запасах і майже всього середнього розміру засобів у розрахунках з дебіторами;
• 5) вся постійна потреба в оборотних коштах і половина змінної (сезонної) потреби фінансуються за рахунок власних джерел коштів і довгострокових позикових джерел, "робочий капітал" істотно підвищується порівняно з попереднім підходом;
• 6) вся потреба в оборотних коштах фінансується за рахунок власних джерел коштів і довгострокових позикових коштів.
Підхід 1 є дуже ризикованим для ліквідності, тому його практично не використовують. По суті, він означає відсутність власних оборотних засобів; його можуть періодично використовувати окремі підприємства, що практично не мають технологічного циклу, наприклад торговельні. У них кредиторська заборгованість за придбані запаси товарів прирівнюється до стійких джерел фінансування.
Підхід 2 також є дуже ризикованим з погляду можливості втрати ліквідності. Він припускає, що фінансові менеджери можуть постійно залучати короткострокові кредити для фінансування оборотних засобів. Якщо такої можливості немає, цей підхід не можна використати.
При підході 3 немає надлишку власних оборотних засобів, тому що фінансові менеджери досягають вигідного для підприємства балансу між дебіторською і кредиторською заборгованостями, середній строк погашення кредиторської заборгованості дорівнює середньому строку погашення дебіторської заборгованості (іншими словами, тривалість фінансового циклу скорочена до тривалості виробничого), але загроза втрати ліквідності істотна.
При підході 4 співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей є прийнятним (фінансовий цикл коротший за операційний), але іноді може виникати невеликий надлишок власних оборотних засобів. Ризик втрати ліквідності при цьому підході нижчий, ніж при підході 3.
Підхід 5 означає, що ризик втрати ліквідності ще нижчий, але періодично протягом року може з'являтися істотний надлишок власних оборотних засобів. Тому потрібно оперативно управляти ним, контролювати, щоб кошти не відволікалися на придбання непотрібних запасів.
Підхід 6 можливий тільки теоретично, оскільки реально у підприємства завжди є певна сума короткострокової заборгованості.
Найбільш прийнятними підходами в управлінні оборотними активами є 3 й 4.
Розглянемо основні прийоми, які підприємства застосовують для ефективного управління основними елементами оборотних активів - запасами, засобами в розрахунках з дебіторами і грошовими коштами.
Мета управління запасами - підтримувати їх на такому рівні, щоб можна було завжди вчасно виконувати замовлення споживачів, не допускати переривання виробничого процесу, а також мінімізувати витрати, зумовлені необхідністю мати запаси.
Ефективне управління запасами дає змогу прискорити їхню оборотність, звести до мінімуму надлишки товарно-матеріальних запасів, у яких "заморожені" кошти, зменшити ризик старіння й ушкодження товарів, знизити витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів.
Дебіторська й кредиторська заборгованості визначаються переважно умовами розрахунків підприємства з покупцями й постачальниками. В основу управління дебіторською заборгованістю покладено два підходи:
• 1) порівняння отриманого додаткового прибутку з витратами і втратами, що виникають при зміні політики розрахунків за реалізовану продукцію;
• 2) порівняння й оптимізація розмірів і строків погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей.
При першому підході враховується, що зі збільшенням дебіторської заборгованості пов'язані не тільки додаткові витрати з фінансування цього збільшення й втрати через збільшення безнадійних боргів, а й збільшення обсягу реалізації продукції через пом'якшення умов розрахунків зі споживачами й одержання додаткового прибутку. Тому перш ніж ухвалювати рішення стосовно того, продавати продукцію з відстрочкою платежів чи ні, необхідно зрівняти витрати, пов'язані з появою додаткової дебіторської заборгованості, із приростом прибутку в результаті збільшення виручки від реалізації. Якщо приріст прибутку більший, то варто збільшити кредит покупцям.
Приклад 12.2
Підприємство щорічно продає у кредит 500 тис. од. продукції за ціною 10 грн за од. при її собівартості 7,5 грн. Середній період погашення дебіторської заборгованості становить 25 днів; середня норма прибутку на капітал - 20 %. Якщо пом'якшити умови розрахунків із дебіторами, то прогнозується збільшення обсягу реалізації продукції на 15 %. При цьому середній період погашення дебіторської заборгованості збільшиться до 45 днів, а сума безнадійних боргів - на 100 тис. грн. Визначити, чи доцільно йти на лібералізацію умов кредиту покупцям.
Розв'язання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розрахунково-аналітичний метод“ на сторінці 3. Приємного читання.
