• 1. Проводьте інвентаризацію не лише в розрізі місць зберігання товару, а комплексно по усіх групах активів і місцях зберігання/обліку. Інвентаризацію активів необхідно проводити на одну загальну дату.
• 2. Періодично проводите звіряння товарної заборгованості з контрагентами з фізичним контролем наявності товару. Заздалегідь передбачите цю можливість в договорі на сервісне обслуговування або про консигнацію продукції.
• 3. Розмежовуйте повноваження по здійсненню (оформленню) грошових і товарних операцій.
• 4. Забороняйте ручні коригування документів.
• 5. Управляйте процесом будь-якого списання будь-яких активів.
Отже, виходячи з наших прикладів активи із складу, гроші з каси і частину націнки при продажі ми вже “вкрали”. Залишилося “вкрасти” при закупівлях, адже кожна компанія завжди щось закуповує. Це можуть бути комп'ютери для співробітників, товари для подальшого перепродажу або сировина для виробництва.
При закупівлях викрасти можна в результаті:
• завищення ціни закупівлі;
• закупівлі зайвого об'єму продукції, в якому немає необхідності у компанії на цьому етапі;
• закупівлі не зовсім того або зовсім не того, що необхідно компанії;
• перерахування передоплати за півроку до фактичного постачання.
Боротьба з “відкатами” зводиться до трьох простих речей.
• 1. Розмежування повноважень по ухваленню рішення про купівлю і власне організація купівлі.
• 2. Тендерні комітети, причому вони не повинні вибирати єдино кінцевого постачальника. Необхідно вибрати заздалегідь (наприклад, на початку фінансового року) від двох до чотирьох-п'яти потенційних претендентів, що відповідають іміджу компанії, наявності виробничої бази, якості продукції (робіт, послуг), можливості виконати замовлення в певні терміни в потрібному об'ємі, фінансовій складовій (ціна, відстрочення платежу). Постачальників потрібно вибирати умовно на кожну статтю витрат компанії, а вже у момент конкретної закупівлі проводити торги між потенційними претендентами, порівнюючи ціну. Якщо ви вибиратимете собі єдиного постачальника певних товарів (робіт, послуг), то самі ж створите умовного монополіста і втратите можливість користуватися перевагами конкуренції на ринку.
• 3. Ввести в компанії поняття внутрішнього продажу між підрозділами, тобто тендерний комітет повинен умовно продати підрозділу, який користуватиметься тим, що закуплять. Цим покупцем може бути відділ продажів, якщо йдеться про товар для перепродажу, виробничий відділ, якщо про сировину для виробництва. Відмова можлива у момент ухвалення рішення про закупівлю, а не коли товар вже на складі компанії.
Ще один нюанс: контролюйте фактичну ціну подальших постачань з ціною, з якою постачальник виграв тендер.
Мета тендерів – не вибрати кращого, а відсіяти недобросовісних. Конкуренцію ж залишити як свій козир.
З таких ось, здавалося б, дрібниць вимальовується деякий клубок проблем, на який ми вже не можемо не звертати уваги. Останньою краплею терпіння стає новина про те, що вкрав співробітник, давно працюючий в компанії, якому довіряли і який служив прикладом для новачків.
Найголовнішою причиною організації служби внутрішнього аудиту (СВА) є великі крадіжки на системному рівні. Коли вкрали не за один раз і багато, а помалу впродовж довгого проміжку часу, іноді до року і більше.
Тут можна зробити висновок: зловживають, крадуть і просто банально помиляються співробітники на усіх рівнях. Як же з цим впоратися і з чого розпочинати?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішній аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внутрішній контроль ризику крадіжок“ на сторінці 3. Приємного читання.
