Тема 10. Ідентифікація і оцінка ризиків суттєвого викривлення і ознак шахрайства у фінансовій інформації

Внутрішній аудит

При виконанні довгострокових договорів (наприклад, на капітальне будівництво) виручка повинна визнаватися впродовж тривалого періоду часу. Міжнародна практика бухгалтерського обліку (МСФО 11 “Облік договорів на будівництво”) встановлюють, що визнання виручки по довгострокових контрактах можливе або після закінчення контракту, або з використанням методу поетапного визнання виручки. При поетапному визнанні виручки необхідно визначати відсоток завершеного об'єму робіт, що вимагає експертних оцінок. Завищуючи відсоток виконаних робіт, компанії тим самим завищують і виручку поточного звітного періоду.

7) Реалізація товару посередникам

Компанії з виробництва тютюну, медичних препаратів і косметики часто визнають виручку у момент відвантаження товару посередникам (перепродавцям). Це допускається, оскільки компанії-виробники продають товар посередникам з дисконтом з терміном оплати після реалізації товару. Проте, якщо буде неможливо реалізувати товар, здатність дебітора погасити заборгованість можна поставити під сумнів. До того ж існує високий ризик повернення товару посередником через неналежну якість. Таким чином, виручка визнається компаніями-виробниками раніше передбаченого бухгалтерськими стандартами терміну.

Компанії можуть реалізувати товар неналежної якості фірмі-посереднику за повного вартістю. При цьому посередник оплачує за договором фактичну вартість бракованого товару, інша частина дебіторської заборгованості з часом списується як нереальна до стягнення. Таким чином завищується виручка поточного року і занижується прибуток подальших звітних періодів.

Викривлення (фальсифікація) інформації про активи і пасиви компанії

1) Запаси

Відповідно до міжнародної практики обліку матеріальні запаси оцінюються у бухгалтерському балансі по найменшій з двох величин: вартості придбання або за справедливою вартістю (сума коштів, яка може бути отримана в результаті продажу на відкритому ринку). Якщо вартість придбання перевищує чисту ціну продажу, то компанії зобов'язані віднести різницю на витрати поточного періоду. Не зробивши цього, компанія дістає можливість завищити прибуток за звітний період і валюту балансу.

2) Дебіторська заборгованість

Основний метод спотворення дебіторської заборгованості – включення до її складу фіктивної заборгованості і боргів, нереальних до стягнення. Укладаючи договори з продажу товарів з підставними особами, компанії визнають виручку, проте реального переміщення товарів і грошових коштів не відбувається. Фіктивна дебіторська заборгованість, найчастіше, визнається ближче до кінця звітного періоду, оскільки відображення непогашеної дебіторської заборгованості у бухгалтерському балансі впродовж тривалішого часу може привести до необхідності списання дебіторської заборгованості або створення резерву по сумнівних боргах. Щоб запобігти можливості виявлення подібних схем і залишків дебіторської заборгованості аудиторами, використовуються підставні поштові адреси компаній-дебіторів. Аудитори, отримавши від такого дебітора підтвердження залишку заборгованості, можуть бути введені в оману.

3) Необоротні активи

Один з найбільш простих шляхів спотворення вартості необоротных активів – постановка на облік фіктивних активів. Завищення вартості активів призводить до збільшення валюти балансу і власного капіталу. Для того, щоб завищити вартість необоротных активів, компанії або враховують активи документально при їх фактичній відсутності, або укладають договори по оренді активів на період проведення аудиту, природно, не розкриваючи інформації про те, що активи орендовані і не належать компаніям на праві власності.

4) Схеми за участю дочірніх і залежних компаній

Маніпулювання правилами консолідації фінансової звітності дозволяє компаніям досягати самих різних цілей. За рахунок необґрунтованого збільшення ціни власних акцій, що реалізовуються дочірній компанії, можна завищити гудвіл (який враховується у складі активів).

З метою відображення вищого прибутку в консолідованій звітності компанії можуть прибігати до схем “подвійних продажів”: спочатку товар реалізується за завищеною ціною дочірньої компанії, яка потім продає його кінцевому споживачеві. Таким чином, за рахунок зниження об'єму прибутку, що припадає на частку міноритарних акціонерів, завищується консолідований прибуток групи. На кожну “гривню” прибутку, отриманою материнською компанією від дочірньої, консолідований прибуток збільшується на величину, яку можна розрахувати по наступній формулі:

G = (1 -г)х(І -р)хР,

де G- прибуток групи від операції, грн.;

г-ставка податку на прибуток %;

р – доля власності в дочірній компанії %;

Р – величина прибутку материнської компанії від реалізації товару дочірньої компанії.

Шахрайство в примітках до фінансової звітності

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішній аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Ідентифікація і оцінка ризиків суттєвого викривлення і ознак шахрайства у фінансовій інформації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Теоретичні основи внутрішнього аудиту

  • Суть ризику.

  • Вимірювання ризику. Суть ризик-менеджменту

  • Визначення суті внутрішнього контролю. Характеристика елементів системи контролю

  • Тема 2. Ідентифікація і оцінка ризиків суттєвого викривлення у фінансовій інформації. Концепція суттєвості викривлень у фінансовій інформації

  • Характеристика концепції суттєвості інформації

  • Тема 3. Суть внутрішнього аудиту

  • Суть внутрішнього аудиту

  • Внутрішній аудит у системі корпоративного управління підприємства

  • Внутрішньокорпоративний контроль і аудит

  • Тема 4. Загальна характеристика стандартів внутрішнього аудиту. Основні вимоги Стандартів якісних характеристик

  • Основні вимоги стандартів якісних характеристик

  • Розділ 2. Організація і методика внутрішнього аудиту

  • Принципи внутрішнього аудиту

  • Аудиторський ризик

  • Методи аудиту

  • Прийоми аудиторського вибіркового контролю. Види аудиторської вибірки

  • Суть аудиторського тестування. Види аудиторських тестів

  • Процес аудиту та аудиторські докази

  • Використання аналітичних процедур для отримання аудиторських доказів

  • Звітність за результатами діяльності служби внутрішнього аудиту

  • Тема 6. Організаційні діяльності внутрішнього аудиту

  • Вимоги і рекомендації стандартів щодо діяльності внутрішнього аудиту

  • Вимоги і рекомендації стандартів щодо функцій внутрішнього аудиту в управлінні ризиками діяльності підприємства і внутрішнім контролем

  • Управління ризиком функції внутрішнього аудиту

  • Оцінка внутрішнім аудитом адекватності процесів контролю

  • Оцінна внутрішнім аудитом надійності та цілістності інформації

  • Оцінка системи забезпечення приватності в організації

  • Організація служби внутрішнього аудиту на підприємстві

  • Функції та завдання внутрішнього аудиту

  • Тема 7. Організація і методика виконання аудиторських завдань

  • Планування аудиторського завдання

  • Виконання аудиторського завдання. Аналіз основних причин. Робочі документи внутрішнього аудитора

  • Узагальнення результатів аудиторської перевірки

  • Робота з матеріалами перевірки після затвердження аудиторського звіту

  • Оцінка та підвищення якості внутрішнього аудиту

  • Тема 8. Організація і методика проведення внутрішньої аудиторської перевірки ефективності системи внутрішнього контролю бізнес-процесів

  • Організація і методика аудиторської перевірки ефективності внутрішнього контролю бізнес-процесів компанії

  • Тема 9. Виявлення помилок, шахрайства та їх запобігання за допомогою внутрішнього аудиту

  • Формування відповідної атмосфери в колективі

  • Виправлення помилок і зміни в облікових оцінках

  • Зловживання в комп'ютерному середовищі. Заходи аудитора щодо зниження ризику шахрайства за допомогою комп'ютера

  • Тема 10. Ідентифікація і оцінка ризиків суттєвого викривлення і ознак шахрайства у фінансовій інформації
  • Ознаки можливого шахрайства

  • Внутрішній контроль ризику крадіжок