Причому як допустиме вибирається таке значення показника, яке характеризує банк як здатний справитися з будь-якими утрудненнями в роботі, спираючись тільки на є в його розпорядженні ресурси, тобто не привертаючи ресурсів з фінансового ринку.
Критичне значення показника характеризує роботу банку як нестійке навіть при кон'юнктурі ринку, що сприятливо складається.
Якщо отриманий результат укладається в допустиме значення, то характеристика надійності, описувана даним коефіцієнтом, відповідає стану “абсолютної надійності банку”.
Якщо отриманий результат знаходиться між допустимим і критичним значеннями, то це значить, банк не в змозі чинити опір певним видам ризиків і в деяких ситуаціях у нього можуть виникнути серйозні проблеми, що спричиняють за собою збої в роботі.
Якщо ж отриманий результат розрахунку нижче за критичне значення, то банк проводить дуже ризиковану політику і може при будь-якій ситуації на ринку опинитися в дуже складному фінансовому положенні.
Для отримання загальної оцінки надійності банку проводиться порівняльний аналіз розрахунку окремих коефіцієнтів і на його основі робиться попередній висновок про надійність банку:
– абсолютна надійність;
– відносна надійність;
– сумнівна надійність.
Як вже наголошувалося, висновок про надійність банку і інші характеристики його конкурентоспроможності не можна засновувати тільки на результатах фінансової звітності, тим більше на результатах експрес-методик.
Тому отримані результати розрахунків повинні бути доповнені інформацією про платіжну дисципліни в банку, про його роботу в кризових ситуаціях, компетентності керівництва, складі його засновників, спектрі його діяльності, іміджі на фінансовому ринку і іншою подібною інформацією.
На основі результатів експрес-аналізу визначається доцільність і необхідність проведення більш детального аналізу (можливо по окремих характеристиках фінансового стану банку).
Мета аналізу, що деталізується, – більш докладна, всебічна оцінка фінансового стану банку як за даний період, так і на перспективу. Він конкретизує і доповнює результати експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.
В загальному вигляді аналіз фінансового стану, що деталізується, включає наступні етапи:
1. Підготовка до аналізу (попередній етап): характеристика напрямів діяльності банку; перевірка правильності оформлення фінансових документів; перевірка балансу на достовірність; перевірка дотримання обов'язкових нормативів Центрального банку РФ; перевірка загальної фінансової звітності; уточнення схеми аналізу (структура і коефіцієнти); уточнення критеріїв оцінки.
2. Розрахунок показників по фінансовій звітності (розрахунковий етап):
– Структура балансу: структура брутто; структура нетто; аналітична структура.
– Аналітичні коефіцієнти: достатність капіталу; якість активів; ділова активність; фінансова стабільність; прибутковість (прибутковість); ліквідність.
3. Оцінка результатів аналізу (аналітичний етап), з написанням аналітичного висновку про фінансовий стан банку.
На попередньому етапі проводиться підготовка звітності до подальшої аналітичної роботи: оцінюється правильність складання і достовірність наданих даних, структуруються окремі статті активу і пасиву балансу, звіту про прибутки і збитки, аналітичних таблиць, окремих нормативних показників. Далі на основі структурованої первинної інформації проводиться вибір абсолютних і відносних показників, що характеризують ту або іншу сторону фінансового стану банку, і визначається порядок їх розрахунку. Потім всі показники групуються в аналітичні таблиці по напрямах досліджень, що проводяться.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків» автора Астапова Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Використання зарубіжного досвіду аналізу фінансового стану комерційних банків для оцінки конкурентоспроможності банку“ на сторінці 4. Приємного читання.
