| Великобританія | Фонд захисту вкладників (федеральний) | 75 % від суми вкладу, але не більше 20 000 ф. ст. на одного вкладника |
| Німеччина | Федеральна асоціація німецьких банків (недержавна) | 30 % від суми вкладу |
| Канада | Канадська корпорація страхування депозитів | 60 000 кан. дол. на одного вкладника |
| США | Федеральна корпорація страхування депозитів | 100 000 дол. на одного вкладника |
| Японія | Корпорація страхування депозитів (федеральна) | 10 млн. єн на одного вкладника |
Системи обов'язкового резервування
| Канада | 10 % від суми депозитів до запитання, 3 % від депозитів |
| Франція | 5 % від суми депозитів до запитання, 1 % від суми ощадних вкладів |
| Італія | 25 % від суми депозитів (з виплатою відсотків на суму надлишку) |
| Японія | За строковими вкладами: 0,125 % при сумі 50-500 млрд. єн, 1,75 % при сумі 500-2500 млрд. єн |
| Люксембург | Резервних вимог немає |
| Швейцарія | 2 % за ощадними вкладами, 9 % за строковими вкладами, 12 % за вкладами до запитання |
| Великобританія | 0,45 % за депозитами |
| США | 3 % за рахунками до запитання та іншими трансакційними рахунками сумою до 42,2 млн. дол., 10 % - за рахунками з більшою сумою коштів, 3 % за неособовими строковими рахунками строком до 1,5 року |
Моделі та структура наглядових органів за діяльністю фінансового сектору в країнах ЄС за станом на 01.01.2010 р. [10]
| секторна | За завданнями | Єдиного нагляду | |||
| Австрія | + 2000 | 1 | + | ||
| Бельгія | + 2003 | 1 | |||
| Греція | * | 3 | + | ||
| Данія | + | 1 | |||
| Естонія | + 2000 | 1 | |||
| Ірландія | + 2000 | 1 | |||
| Іспанія | + | 3 | + | ||
| Італія | + | + | 4 | + | |
| Кіпр | + | 4 | + | ||
| Латвія | + 2000 | 1 | |||
| Литва | + | 3 | + | ||
| Люксембург | + | 2 | |||
| Мальта | + 2000 | 1 | |||
| Німеччина | + 2000 | 1 | + | ||
| Нідерланди | + | 2 | + | ||
| Об'єднане Королівство | + 2000 | 1 | |||
| Польща | + 2003 | 1 | |||
| Португалія | + | + | 3 | + | |
| Словаччина | + 2003 | 1 | + | ||
| Словенія | + | 3 | + | ||
| Угорщина | + 2000 | 1 | |||
| Фінляндія | + | 2 | |||
| Франція | + | + | 4 | ||
| Чехія | + 2003 | 1 | + | ||
| Швеція | + | 1 | |||
| Швейцарія | + 2010 | 1 | |||
| Болгарія | + | 2 | + | ||
| Румунія | + | 4 | + | ||
| ЄС-27 | 12 | 4 | 15 | - | 14 |
У практичній діяльності органів регулювання та нагляду за фінансовим сектором виділяють три моделі; секторну, на основі завдань і модель єдиного нагляду.
Секторна модель основана на чіткому розподілі завдань і функцій наглядових органів за діяльністю окремих секторів - банківського, страхового та фондового (інвестиційного).
Відповідно до другої моделі обов'язки наглядових органів розподілено на основі завдань (модель "двох вершин"), а функції нагляду - на пруденційний нагляд за діяльністю фінансових посередників і на регулювання бізнесу у фінансовому секторі.
Цю модель можна розглядати як перехідну від секторної до моделі єдиного нагляду.
За умови використання третьої моделі відбувається концентрація всіх наглядових функцій у єдиному наглядовому органі.
Характеристика механізмів співробітництва та обміну інформацією між центральними банками та наглядовими органами в країнах ЄС за станом на 01.10.2006 р. [10]
| Бельгія | М, К, У | + | + | + | + | |
| Великобританія | М | + | + | |||
| Данія | М, К, У | |||||
| Естонія | + | + | ||||
| Ірландія | + | + | + | |||
| Латвія | У | + | + | + | + | + |
| Македонія | М, К | |||||
| Польща | + | + | + | |||
| Угорщина | М, К, У | + | ||||
| Фінляндія | М, К | + | + | |||
| Франція | + | + | + | + | ||
| Швеція | М, К | + |
Примітки: М - меморандум про взаєморозуміння, К - комітети співпраці, У - угоди про співпрацю.
У зв'язку з ускладненням структури фінансового сектору та інституційних засад нагляду виключно важливого значення набуває налагодження ефективних комунікаційних та інформаційних зв'язків між окремими під секторами та їх регуляторами.
Найбільш поширеними способами досягнення необхідного рівня обміну інформацією між регуляторами є: взаємне представництво керівництва регулятора у колективних органах управляння та створення наглядової ради, яка об'єднує керівників регуляторів і може стати першим кроком до створення єдиного регулятора фінансового сектору [10].
На відміну від взаємодії національних регуляторів, у структурі транснаціональних механізмів співробітництва та комунікацій регуляторних і наглядових органів переважають меморандуми про порозуміння (79,8 %), неформальні контакти (79 %), спеціальні наради (69,4 %) та робота в регіональних групах (48,4 %) (табл.).
Зміни структури наглядових органів обумовлені інституційним, технологічним, технічним, правовим та функціональним ускладненням бізнесу у фінансовій сфері, появою фінансових конгломератів, що об'єднують різні ринки фінансових послуг посилення взаємозв'язків між окремими складовими фінансового сектору, розширенням та інтеграцією міжнародних фінансових ринків, що вимагає координації зусиль та уніфікації відповідальності наглядових органів, які регулюють діяльність фінансових установ у різних сферах фінансового сектору.
Законодавством України не визначено відповідальність за стан справ на ринках фінансових послуг відповідних органів та посадових осіб цих органів.
Досить часто вжиття заходів безпосередньо зачіпає певні політичні чи приватні інтереси (прийняття рішення про обмеження діяльності ліквідацію банку або його ре капіталізацію).
Причиною існування цих недоліків є недостатність інституційної незалежності, під якою розуміють відокремленість регуляторного органу від впливу ви виконавчої та законодавчої гілок влади.
Інституційне незалежність складається з трьох елементів:
• гарантії керівництву органу від необґрунтованого звільнення;
• наявності в структурі органу комісії експертів;
• відкритості та прозорості схвалення рішень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківська система» автора Кузнецова С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Центральний банк у банківський системі країни“ на сторінці 4. Приємного читання.
