Стратегії та моделі управління активами і пасивами банку
Між прибутковістю та ризиком банку існує пряма залежність, отже, ринкова оцінка вартості банку зростає за двох обставин: підвищення прибутків за постійного рівня ризику або зниження ризику за умови стабілізації прибутковості. Тому і стратегій управління банком лише дві.
Завдання стратегії максимізації прибутку - запобігання можливості переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню банку і може призвести до банкрутства.
Завдання стратегії мінімізації ризику - стабілізація фінансових результатів.
Завдання банківського аналізу полягає в тому, щоб забезпечити ефективну реалізацію вибраної банком стратегії.
Об'єкти аналізу та управління: капітал банку, зобов'язання, портфелі кредитів, цінних паперів чи реальних інвестицій.
Завдання аналітичного процесу полягає у формуванні методики аналізу динамічного банківського балансу за схемою "прибуток - ризик" [13]. Структуру аналітичного процесу можна зобразити у вигляді трьох послідовних блоків (етапів), які відрізняються за рівнем деталізації аналітичних процедур, складом і кількістю аналітичних показників, спрямованістю та інструментарієм дослідження.
Структурно-логічна схема поетапного аналізу балансу банку [13]
Оперативний аналіз банківського балансу з позицій "прибуток - ризик".
Прибутковість характеризується традиційними для банків показниками (прибуток, маржа, спред) та похідними від них - чиста відсоткова маржа, чистий спред, маржа прибутку. Показники прибутковості за своїм економічним змістом є інтегральними, оскільки розраховуються "згортанням" доходів і витрат (і в грошовому вимірі, і у відсотках).
Рівень ризиковості характеризується показниками: розрив ліквідності - невідповідність між строками та сумами активів і зобов'язань (ризик незбалансованої ліквідності); GAP - дисбаланс між активами та зобов'язаннями, чутливими до зміни відсоткової ставки на ринку протягом певного періоду (відсотковий ризик); валютна позиція - різниця між сумою активів та зобов'язань у тій самій іноземній валюті (валютний ризик); індикатор імунізації балансу - розрив між дюрацією активів та дюрацією пасивів банку (ринковий та відсотковий ризики).
У зовнішньому аналізі в основному використовуються дві групи показників ризику: статистичні величини (варіація, дисперсія, коефіцієнт бета) або непрямі показники ризиковості діяльності банку - співвідношення власних і залучених коштів, залежність від міжбанківського кредитування, коефіцієнти ліквідності та платоспроможності банку.
Статистичні прийоми вимірювання ризиків не дуже придатні для використання в Україні, насамперед за браком необхідного масиву історичної інформації (тривалість якого має становити близько 30 років) [13].
Для більшості користувачів найдоступнішими і найуживанішими залишаються непрямі показники ризику.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківська система» автора Кузнецова С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12. Сучасний інструментарій аналізу банку“ на сторінці 1. Приємного читання.
