Перед комерційними банками постійно постає завдання аналізу і регулювання величини та виду (довга чи коротка) позицій за різними іноземними валютами. Тому для банків важлива методика прогнозного аналізу.
Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку описується моделлю [13]:
де АРР - прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу; - валютна позиція банку;
sp, s - прогнозований та поточний валютні курси відповідно.
Особливістю цієї моделі є наявність чинника невизначеності, пов'язаного з прогнозами ринкової кон'юнктури, зокрема щодо очікуваних значень валютного курсу (зр), тому необхідно розробляти й порівнювати кілька сценаріїв, після чого отримують два показники: імовірність настання події та суму можливих втрат, яка з нею кореспондується.
Якщо валютний ринок не зазнає жорсткого регулятивного впливу чи політичних потрясінь, то задовільні прогнози валютного курсу можна одержати, скориставшись теорією паритету відсоткових ставок.
Для прямого котирування короткостроковий (до року) форвардний курс валюти розраховується за формулою:
де 7(С1/С2) - форвардний валютний курс однієї валюти (С1) щодо іншої (С2);
Б(С1/С2) - спотовий валютний курс; г г
Сі, С - відсоткові ставки за відповідними валютами; ґ - тривалість форвардного періоду (у днях); ББ - база розрахунку (в днях).
Для розрахунку довгострокових форвардних курсів використовується формула:
де п - тривалість форвардного періоду у роках.
За теорією паритету відсоткових ставок залежно від того, яка з валют дає вищий відсотковий дохід за інвестування, форвардний курс валюти зростатиме чи знижуватиметься відносно курсу спот.
Спред між форвардним та спот-курсом залежить від різниці в рівнях відсоткових ставок за валютами та від тривалості форвардного періоду, тому що з продовженням строків різниця між спотовим та форвардним валютними курсами зростатиме.
В процесі прогнозування валютних курсів вивчаються поточні умови валютного ринку; результати аналізу кривої дохідності цінних паперів; співвідношення попиту і пропозиції на форвардних валютних ринках; результати прогнозування швидкості, напряму та величини зміни відсоткових ставок.
У процесі управління валютним ризиком банк може застосувати дві альтернативні стратегії, утримуючи валютну позицію закритою (стратегія валютного метчингу) або відкритою (стратегія максимізації прибутку).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківська система» автора Кузнецова С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегії управління валютним ризиком банку“ на сторінці 1. Приємного читання.
