Розділ «4.5. ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ»

На відміну від отрути хімічного походження піретрин не шкідливий для людини і теплокровних тварин і не обпікає рослини. Із ромашки далматської виготовляють порошки "Піретрум", екстракти, дуети, піретринове мило тощо. Тому ця рослина має велике господарське значення, особливо тепер, коли в аграрному виробництві дедалі більше застосовують біологічні методи захисту рослин.

Це рослина помірного клімату. Для ромашки далматської не придатні перезволожені й засолені фунти.

Ехінацея пурпурова (Echinacea риф urea L. Moench) належить до родини айстрових (Asteraceae). Походить із США. В Україні вирощують недавно як декоративну і лікарську рослину.

Це багаторічна трав'яниста рослина із стеблом висотою 50-120 см і простими, лінійно-ланцетної форми, зубчастими по краях листками. Нижні листки на довгих черешках, верхні – сидячі. Квітки в суцвіттях- кошиках. Плід – сім'янка.

Для медичних цілей використовують коріння. З листя, стебел і квіток можна готувати салати.

Женьшень звичайний (Panax ginseng) належить до родини аралієвих (Агаїіасеае). Ця багаторічна рослина походить зі Сходу (Китай, Корея, Приморський, Хабаровський краї). Культивується в Україні, Білорусі, на Кавказі. Існує багато легенд про женьшень як чудодійну рослину. Він виявляє переважно тонізуючу і стимулюючу дію. Рослини містять ефірні олії, тритерпенові глікозиди, смоли, пектинові речовини, крохмаль, вітаміни, мікроелементи та ін.

Насіння проростає протягом двох років після природної стратифікації. Рослини тіневитривалі, проте сильне затінення погіршує їх ріст. Початок вегетації припадає на другу половину травня, зацвітає через 35 – 40 днів. Плоди достигають у серпні. Тепло- і вологолюбна рослина. У культуру загалом введено понад 40 видів женьшеню.

Крім названих вище лікарських рослин культивують також алтею лікарську, амі зубну, аронію чорноплідну, барвінок малий, вовчуг звичайний, звіробій звичайний, конвалію звичайну, кропиву дводомну, левзею сафлоровидну, лимонник китайський, ліщицю смугасту, марену красильну, мелісу лікарську, нагідки лікарські, руту запашну, секуринегу кущисту, синюху голубу, скополію світло-жовту, солодку голу, чебрець сланкий тощо.

4.5.2. Технологія вирощування

Лікарські рослини вирощують на захищених від холодних вітрів ділянках, бо в малосніжні й морозні зими вони можуть вимерзати. Кращими грунтами для них є чорноземи та опідзолені окультурені легсосуглинкового механічного складу. Не придатні грунти засолені, заболочені, піщані, а також важкі суглинки.

Кращі попередники – звичайний пар, однорічні та багаторічні трави, горох, озимина, кукурудза.

Під зяблеву оранку для Весняних посівів вносять мінеральні добрива по 45-60 кг/га NPK, фосфор і калій – восени, азот – перед сівбою (садінням).

Під час оранки неудобрених або недостатньо удобрених попередників одночасно з мінеральними добривами вносять гній (20-30 т/га). Якщо треба, під час сівби (садіння) проводять полив (250-300 м3/га).

При утворенні грунтової кірки до появи сходів її треба обережно зруйнувати. Краще це робити легкими борінками-гвоздівками чи рай- борінками (ЗОР-0,7).

Беладону, васильки, наперстянку, шавлію, ехінацею висівають широкорядним способом з міжряд дями 45-60 см, ромашку далматську – в борозенки 3-4 см завглибшки, зроблені сошниками або приробленими для цього бляшаними трубками під таким кутом, щоб насіння вільно висипалося в борозенку і не засипалося землею (насіннєпроводи вкладають у ці трубки). Краще присипати насіння в борозенках мульчею шаром 1 см (дрібним торфом або просіяним перегноєм, наполовину змішаним із землею). Борозенка присипається повністю. Норма висіву – 5-6 кг сухого насіння на 1 га. Можна висівати насіння і під зиму, якщо зима м'яка і не буває раптових тривалих відлиг. На невеликих ділянках сіють вручну.

Ехінацею розмножують насінням (3 кг/га) або вегетативно- кореневищним способом на початку травня. Сходи обов'язково проривають, залишаючи 2-3 рослини на 1 м. Корені заготовляють восени або рано навесні, суцвіття – під час цвітіння. Використовують 4-5 років.

Ділянку під женьшень добре угноюють (70-80 т/га), додаючи до гною суперфосфат і калійну сіль (по 80-100 кг/га), на важких ґрунтах – пісок. Ділянку культивують, готують грядки 1×10 м, висотою 20 см у напрямку зі сходу на захід, між якими залишають доріжки 60-70 см. Грядки засипають перегноєм (близько 4 кг/м2). Насіння стратифікують, витримавши його перед цим при температурі 18-20°С. У серпні його очищають, змішують з річковим піском у співвідношенні 1:3 і зберігають у ящику, вкритому землею. У квітні насіння промивають і висівають з міжряддями 10 см й інтервалом 2-5 см. Грядки за 6-7 днів до появи сходів притінюють навісами на період з травня по жовтень. За тиждень до викопування корінців навіси знімають. Садять корінці на грядки за схемою 30-40×15-20 або 20×30 см. Обов'язково прополюють від бур'янів. Ґрунт періодично розпушують. Рослини 2-3 рази присипають перегноєм. Проти хвороб рослини обробляють бордоською рідиною. Насіння збирають і перетирають з піском, відмивають від м'якуша, сушать, стратифі-кують; 4-6-річні корені копають вручну у вересні.

Посіви всіх лікарських, як і інших культур, утримують чистими від бур'янів, застосовуючи міжрядні розпушування та ручне прополювання.

Збирають вручну або механізовано, не допускають перестигання. На насіння збирають, коли починають дозрівати верхні квітконоси або тріскатись коробочки (шавлія).

Коріння, стебла з листям, кошики сушать у сушарках при температурі не вище 35-40°С.