Розділ «2.2.5. Прядивні культури»

Коноплі виявляють підвищені вимоги до вологи, про що свідчить їх досить високий транспіраційний коефіцієнт – у середньому 600-800, а при підвищених температурах досягає 1000-1200. Більш економно витрачають вологу на утворення сухої речовини південні коноплі.

Найвищої якості волокно (довге, міцне) утворюється в стеблах конопель при вирощуванні їх в умовах достатнього зволоження і забезпеченості елементами живлення протягом усієї вегетації, особливо в період інтенсивного формування волокнистих пучків з довгими волоконцями, що спостерігається у період від початку бутонізації до цвітіння рослин. При недостатній вологості грунту в цей час процеси утворення волокна сповільнюються, волокнисті пучки формуються рихлими, з низькою якістю волокна. Слід, проте, враховувати, що надмірна вологість грунту, яка особливо часто спостерігається прй вирощуванні конопель на грунтах з близьким заляганням ґрунтових вод, негативно впливає на їх ріст і розвиток. Найсприятливіший водний режим для конопель складається при вологості грунту протягом вегетації у межах 70-80% НВ.

Коноплі, маючи недостатньо розвішену кореневу систему, вибагливі до родючості ґрунту – наявності в них протягом вегетації достатньої кількості рухомих форм елементів живлення, особливо азоту й калію. Встановлено, що середньоруські коноплі при утворенні 10 ц волокна виносять з ґрунту 120-150 кг азоту, 35-40 кг фосфору та 80-90 кг калію. Краще засвоюються елементи живлення та інші фактори врожайності при вирощуванні конопель на ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (pH 7,1-7,4).

Найбільш придатні для конопель низинні чорноземні й темно-сірі опідзолені грунти, а також осушені торфові із заляганням ґрунтових вод глибше 75-100 см від поверхні. Не рекомендується вирощувати коноплі на дерново-підзолистих, важких глинистих і легких піщаних ґрунтах.

У перший період вегетації, який триває до початку бутонізації рослин, коноплі ростуть повільно, досягаючи максимального приросту загальної маси і виходу волокна у період від бутонізації до цвітіння. У дводомних конопель до цвітіння швидше ростуть чоловічі рослини (плоскінь), після цвітіння – жіночі (матірка).

Коноплі – рослини короткого світлового дня. При тривалому світловому дні розвиток репродуктивних органів затримується. Вегетаційний період у скоростиглих сортів дводомних конопель становить 116-123 дні, середньостиглих 132-140, пізньостиглих 152-160 днів.

Районовані сорти конопель в Україні: Гляна, Золотоніські 15, Ніка, ЮСО 31 та ін.

Технологія вирощування. Коноплі в головних коноплярських районах вирощують в основних коноплярських сівозмінах, під які відводять родючіші землі. Кращими попередниками для них вважаються найбільш удобрені озимі зернові культури, цукрові буряки, картопля, кукурудза, зернові бобові культури на зерно або на зелене добриво. У районах достатнього зволоження або при вирощуванні конопель на зрошуваних землях рекомендованими попередниками є також багаторічні бобові трави.

Спеціальні сівозміни бувають 4-7-пільними з таким, наприклад, чергуванням культур: 1 – кукурудза на силос, 2 – коноплі, 3 – картопля, 4 – коноплі; 1 – картопля (або цукрові буряки), 2 – коноплі, 3 – зернові бобові культури, 4 – коноплі; 1 – кукурудза на силос, 2 – коноплі, З – коноплі, 4 – озима пшениця, 5 – коноплі, 6 – цукрові буряки (або картопля), 7 – коноплі.

Обробіток ґрунту. Основний обробіток грунту після стерньових попередників полягає в глибокій зяблевій оранці (25-27 см) з попереднім одноразовим лущенням стерні на глибину 6-8 та 10-12 см при наявності коренепаросткових багаторічних бур'янів та на 10-12 см у двох напрямках – на полях, засмічених кореневищними бур'янами. Поля після кукурудзи дискують важкими дисковими боронами на глибину 10- 12 см і орють на 27-30 см; після картоплі, цукрових буряків часто обмежуються лише дискуванням на 10-12 см. На дерново-підзолистих ґрунтах з мілким орним шаром орють на повну його глибину з одночасним ґрунтопоглибленням, яке поліпшує фізичні властивості грунту та його поживний режим.

Навесні, з настанням фізичної стиглості грунту, закривають шлейф-боронами вологу та проводять 1-2 передпосівні культивації з боронуванням, а коли вносять гній (добре перепрілий), то зяб переорюють на 14-16 см і ущільнюють кільчасто-шпоровими котками. Щоб забезпечити рівномірну глибину загортання насіння, передпосівну культивацію треба проводити одночасно з коткуванням легкими котками.

При вирощуванні конопель на заплавах, осушених торфовищах зяблеву оранку замінюють весняним дискуванням на 10-12 см з одночасним боронуванням і ущільненням котками.

Удобрення. Урожайність конопель великою мірою залежить від достатнього забезпечення органічними та мінеральними добривами. З органічних добрив під коноплі вносять гній, компости – на бідних ґрунтах і після неудобрених попередників. На дерново-підзолистих ґрунтах Полісся також вирощують і заорюють під коноплі як зелене добриво післяжнивний посів люпину. Дерново-підзолисті ґрунти, крім того, вапнують за гідролітичною кислотністю. Мінеральну добрива вносять з урахуванням попередника конопель та ґрунтової відміни. При розміщенні конопель після зернобобових культур мінеральні добрива вносять так, щоб на одну частину азоту припадало 1,5-2 частини фосфору, 2-3 частини калію, наприклад, на родючих ґрунтах (чорноземах) N30P45-60K45- 60, на менш родючих (сірих, темно-сірих опідзолених) N60P90K90-120.

Висіваючи коноплі після просапних культур (картопля, цукрові буряки, кукурудза) або після озимих, норму азоту на середньородючих ґрунтах збільшують до 90-120 кг/га при нормі фосфору і калію по 60- 90 кг/га. При вирощуванні конопель після озимої пшениці, кукурудзи на південних чорноземах норми калію зменшують до 30-45 кг/га. У зв'язку із здатністю конопель засвоювати важкорозчинні сполуки фосфору, на дерново-підзолистих грунтах їх доцільно удобрювати фосфоритним борошном. Калійні й основну частину фосфорних добрив вносять під зяб, азотні – під передпосівну культивацію й частину фосфорних (Р10-15) – в рядки під час сівби.

Досить високою є ефективність сумісного застосування органічних і мінеральних добрив, тому при вирощуванні конопель після неугноєних попередників, особливо на малородючих ґрунтах, рекомендується вносити 30-40 т/га гною або компостів і повне мінеральне добриво Ν90Ρ60-90Κ60-90.

Широкорядні посіви конопель, які відстають у рості, у фазі 2-3 пар листків підживлюють азотними добривами з розрахунку на 1 га N30-45 або вносять 5-6 τ/ra гноївки чи 7-10 ц/га пташиного посліду.

Сівба. Для сівби використовують відсортоване крупне насіння, яке за посівними якостями належить за стандартом до 1-3 репродукцій із схожістю не менше 70%, чистотою не менше 96%. Перед сівбою його протруюють ТМТД або іншими препаратами. Сіють коноплі, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 8-10°С.

При вирощуванні конопель на волокно (зеленець) та їх використанні на волокно й насіння їх сіють, як правило, звичайним рядковим способом (15 см), насінницькі посіви – широкорядним з міжряддям 45- 60 см або двострічковим з шириною міжрядь 45-60 см, між рядками у стрічці 15 см. У південних районах коноплі вирощують на волокно й насіння широкорядним способом з міжряддями 60 см. Норма висіву при звичайній рядковій сівбі однодомних конопель 80-90 кг/га, дводомних 100-110 кг/га, при широкорядній – відповідно 10-15 і 15-20 кг/га, при двострічковій 20 та 25-30 кг/га. Насіння загортають на глибину 3-4 см, у посушливу погоду 5-6 см. Якщо весна суха й швидко пересихає верхній шар ґрунту, відразу після сівби його коткують.

Догляд за посівами починається з досходового боронування, яким руйнують грунтову кірку і знищують до 60% пророслих однорічних бур'янів. На широкорядних і стрічкових посівах 2-3 рази розпушують грунт у міжряддях: перший раз на глибину 5-6 см, на більш важких грунтах – на 6-8 см; другий – на 8-10 см, третій – на 5-6 см.

Для знищення шкідливих організмів використовують гербіциди та інсектициди. Проти стеблового метелика використовують також трихограму.