Розділ «1.6. ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР»

7) скласти баланс води та для умов зрошення розробити систему повного забезпечення посівів водою по періодах вегетації;

8) розробити систему агротехнічних заходів виходячи з вимог вирощуваного сорту;

9) розробити систему захисту посівів від шкідників, хвороб та бур'янів;

10) скласти картку вихідних даних та використати ЕОМ для визначення оптимального варіанта агротехнічного комплексу по досягненні запрограмованої врожайності за величиною і якістю.

Для правильного обгрунтування запрограмованої врожайності треба врахувати господарські можливості та всебічно проаналізувати ресурси природних факторів урожайності, які в польових умовах суттєво майже не змінюються. Це насамперед сонячна радіація, тепло, волога, мінеральні сполуки грунту і добрив, вуглекислота повітря. Тому в процесі програмування розраховують потенційну врожайність за використанням ФАР на рівні доброго посіву (за А. А. Ничипоровичем 1,5- 3%), повного використання природних ресурсів вологи і тепла – дійсно можливу, або кліматично забезпечену, врожайність (ДМУ, КУ) та ефективного використання господарських ресурсів урожайності – реальну програмовану господарську врожайність (РГГУ).

Визначення потенційної врожайності

Визначення дійсно можливої врожайності (ДМУ)

Нерегульовані або малорегульовані фактори місцевості майже завжди перебувають не в оптимальних для рослин кількостях і співвідношеннях і обмежують ККДфар посівів. Тому врожайність, як правило, нижча за ту, яка відповідає максимально можливому для культури ККДфар. Урожайність, розраховану за малорегульованими й нерегульованими факторами вологозабезпечення та тепловими ресурсами, називають дійсно можливою, або кліматично забезпеченою (ДМУ, КУ). ДМУ за вологозабезпеченістю визначають на підставі даних про ресурси вологи (W, мм) і питому витрату води на утворення одиниці сухої речовини біомаси або одиниці господарсько-цінної частини урожаю, тобто коефіцієнта транспірації (ТК), або коефіцієнта водовитрачання (КВ, мм/ц, т/ц, т/м3). Визначають ДМУ за формулою

№ ДМУ – в першій формулі врожайність сухої біомаси, ц/га, у другій – врожайність господарсько-цінної частини урожаю або загальної маси урожаю, ц/га, що залежить від взятої величини KB; W – ресурси вологи, доступної для рослин, мм.

Ресурси доступної для рослин вологи можна визначити кількома способами. Найбільш простим є визначення за формулою

де Wp.o – середньорічна кількість опадів, мм; Кр.о – коефіцієнт використання опадів; П – потік води з підгрунтових вод, мм.

Близько 30 % річної кількості опадів стікає з талими водами з поверхні ґрунту, відтікає з поверхневим і ґрунтовим стоком під час вегетації, випаровується з поверхні ґрунту і стає недоступною для рослин.

Конкретніше ресурси доступної для рослин вологи можна визначити, використовуючи дані про запаси доступної для рослин вологи на період відновлення вегетації озимих культур і багаторічних трав, а для ярих культур – на період їх сівби (Wb, мм) за багаторічними даними метеостанції, на період збирання культури (Wз.o, мм) – кількість опадів, яка випадає за вегетаційний період культури (Жв.о), і коефіцієнта корисності опадів, які випали за вегетацію (Кв.о). Для цього використовують такі формули:

Розрахунок ДМУ за біогідротермічним потенціалом продуктивності (БГПП)

Розрахунки доз внесення добрив

Важливим аспектом в системі програмування є оптимізація режиму мінерального живлення культури. Для цього уточнюють динаміку рухомих сполук поживних речовин у ґрунті – азоту, фосфору, калію, а також інших макро- й мікроелементів, винос їх прогнозованою врожайністю культури. На цій основі розраховують потребу в поживних речовинах на запрограмовану врожайність.

Норму добрив під запрограмовану врожайність розраховують за формулою

де Д – доза добрива, кг/га; В – програмований врожай, ц/га; П – вміст поживних речовин у ґрунті, мг на 100 г; В1 – винос поживних речовин на 1 ц основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг; Км – коефіцієнт переведення, мг на 100 г в кг/га; Ку – коефіцієнт використання поживної речовини з добрива, частка від одиниці; Кп – коефіцієнт використання поживної речовини з грунту, частка від одиниці.

При розрахунку норм добрив на запрограмовану врожайність враховують призначення посіву – на зерно, для одержання коренеплодів, бульбоплодів, вегетативної кормової зеленої маси. В посівах на корм, коли використовується вся рослина (листя, стебла, суцвіття), потрібно забезпечити якомога більший вміст листі в урожаї (наприклад, одно- й багаторічні трави, кукурудза на зелений корм та інші культури зеленого конвеєра). Для цього велике значення має достатнє азотне живлення рослин, яке забезпечує формування високого врожаю вегетативної маси і достатній вміст у ній протеїну. Проте, щоб у кормі не було надлишку нітратів, дозу азоту слід збалансувати з внесенням (або наявністю в грунті) фосфору і калію. Враховують також розміщення культури в сівозміні, рівень підготовки працівників, наявність техніки, організовують регулярний контроль за своєчасністю і якістю проведення всіх робіт, спостереження за ходом формування врожаю. Одержані дані обробляють і приймають відповідні рішення стосовно догляду за посівом і збирання врожаю.

Прогностична програма формування врожаю культури (модель продукційного процесу)