Розділ «ПРИМІТКИ »

Балет «Манон Леско» — поставлений у Парижі 3 травня 1830 року. Лібрето було написане Скрібом за відомим романом Прево (1697—1763), музика Алеві (1799—1862).

Де Лавалетт (1769—1830) — французький державний діяч. 1815 року він усіма засобами сприяв тому, щоб Наполеон, що повернувся з острова Ельби, вступив у Париж. Після другої Реставрації він був арештований, звинувачений у державній зраді і засуджений до смертної кари. За день до страти дружина Лавалетта відвідала його у в’язниці; переодягнувшись у вбрання дружини, Лавалетт утік.

Герцогиня Шеврез (1600—1679) — відігравала помітну роль в історії громадянських війн у Франції. Брала участь майже у всіх змовах проти кардинала Рішельє, а під час свого вигнання підбурювала європейські держави до війни з Францією.

Герцогиня Лонгевіль (1619—1679) — так само, як і герцогиня Шеврез, одна з відомих діячок Фронди.

«Велике «Може бути» — слова, які нібито вимовив Рабле перед смертю, маючи на увазі християнські уявлення про потойбічне життя: «Я йду на пошуки великого може бути».

«В’ячеслав» — трагедія французького драматурга Ротру (1609—1650), вперше була поставлена на сцені у 1647 році. Стендаль високо цінував цю трагедію, що дуже відступала від класичних правил і загальноприйнятого шаблону.

Манюель (1775—1827) — знаменитий політичний діяч-ліберал. У 1793 році він вступив добровольцем до армії, був учасником італійського походу, під час якого одержав тяжкі поранення.

...вірші про Бельфегора... — «Бельфегор, повість, запозичена з Макіавеллі» — віршована новела Лафонтена (сьома новела п’ятої книги). Сатана відправив біса Бельфегора на землю, щоб він дізнався й на власному досвіді пересвідчився, що таке шлюбне життя. Бельфегору невдовзі довелося втікати від дружини назад до пекла. Вірші, які має на увазі Стендаль, Бельфегор виголошує як доповідь Сатані.

Король Римський — син Наполеона Бонапарта, одержав при народженні титул короля Римського (1811—1832). Бонапартисти назвали його Наполеоном II, хоч він ніколи не посідав французького престолу. У своєму зреченні 1814 року, так само як і в зреченні 1815 року, Наполеон Бонапарт призначав його своїм наступником. Проте за ухвалою союзних держав його було віддано під опіку дідові — імператору австрійському.

Масільйон (1663—1742) — французький проповідник і єпископ. Стверджують, що він, незважаючи на свою високу моральність, сприяв призначенню інтригана й розпусника Дюбуа, політичного діяча епохи Регентства, єпископом.

Борис Буніч-Ремізов

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!