Розділ «ПРИМІТКИ »

Облога тисяча шістсот сімдесят четвертого року — облога Безансона, відбувалася під час війни Людовіка XIV з європейською коаліцією (Австрією, Іспанією і Нідерландами).

Боссюе (1627—1704), Арно (1612—1694) — французькі богослови-католики.

Булла «Unam ecclesiam».— Серед булл, виданих папою Пієм V, її немає. Це, очевидно, вимисел Стендаля.

Грегуар (1750—1831) — єпископ, що присягнув революції і став одним з видатних її діячів.

Сікст П’ятий (1521—1590) — вступив на папський престол у 1585 році. За словами історика Грегоріо Леті, він протягом тринадцяти років прикидався хворим і був обраний папою лише тому, що кардинали розраховували на його швидку смерть.

Баррем (помер 1709 р.) — автор підручника елементарної арифметики, настільки популярного, що ім’я укладача стало прозивним; «мистецтво Баррема» — арифметика, чи «наука лічби».

«Попередник» («Le Précurseur») — газета, яка видавалась у Ліоні з 1830 по 1834 рік і поступово переходила на республіканські позиції. Цитата, очевидно, вигадана.

Поема про Магдалину. — Стендаль, очевидно, має на увазі поему «Магдалина», яка належить французькій поетесі Дельфіні Ге (у заміжжі де Жірарден, 1804—1855).

Мальмезон — палац поблизу Парижа, який належав першій дружині Наполеона Бонапарта Жозефіні Богарне. Там Наполеон жив з 1799 по 1804 рік, коли був Першим консулом республіки. Після своєї коронації він залишив Мальмезон і вибрав місцем своєї резиденції Сен-Клу. Мальмезон символізує діяльність Наполеона в той час, коли він був Першим консулом республіки. Кажучи, що для Жульєна не існувало ніякої різниці між Арколем, Мальмезоном і островом Св. Єлени, місцем останнього вигнання Наполеона, Стендаль хоче показати, що в очах нащадків зникають усі негативні сторони наполеонівської політики, пов’язані з реставрацією католицизму, монархічної ідеї та деспотизму, а залишається лише образ революційного полководця, що врятував Францію від воєнного розгрому, образ державного діяча і в’язня острова Св. Єлени.

Морері (1643—1680) — французький учений, автор знаменитого у свій час історичного словника, двадцяте й останнє видання якого з’явилось 1759 року.

Кардинал Дюбуа (1656—1723) — французький політичний діяч, улюбленець регента, герцога Орлеанського. Він був сином аптекаря, в перші роки свого перебування в Парижі служив вихователем у приватних домах, потім секретарем у вихователя герцога Шартрського (згодом герцога Орлеанського і регента) і, під кінець, вихователем герцога Шартрського. Це було початком його кар’єри, в якій він виявив велику спритність у придворних інтригах і безпринципність при досягненні своїх цілей.

Робесп’єр і його візок. — Мова йде про возики, в яких везли засуджених до місця страти за часів Великої французької революції, зокрема в період якобінської диктатури.

Сауті, Роберт (1774—1843) — англійський поет, який у юності дотримувався ліберальних поглядів, а потім перейшов на бік реакції. У своїй поемі «Видіння суду» (1821) Сауті звинувачував Байрона в аморальності й називав його вожаком «сатанинської школи». Задовго до видання цієї поеми він зводив усілякі наклепи на Байрона. Ці нападки Сауті не припиняв і після смерті Байрона.

Блакитна стрічка — орден Святого Духа, дуже поширений в епоху Реставрації.

 ...їздити в королівських каретах... — За дореволюційного режиму і за Реставрації під час королівського полювання їздити в королівських каретах мали право тільки визначні й титуловані особи, представлені королівському двору. Це право надавалось лише особистим дозволом короля. З 1760 року цієї честі удостоювалися лише особи, дворянство яких брало свій початок принаймні в XIV ст.

Абат де Прад (1759—1837) — член Установчих зборів і прибічник правої коаліції, емігрував, був сановником за Наполеона, а в 1814 році хвалився тим, що «посадив Бурбонів на трон». Після цього він став лібералом і докоряв ліберальній опозиції в надмірній поміркованості й відсутності енергії.

Поццо ді Борго (1764—1842) — італійський політичний діяч, ворог Наполеона І; з 1812 року перебував на дипломатичній службі російського царського двору і сприяв відновленню династії Бурбонів на французькому престолі.

Батон (le baton) — по-французькому означав «палиця».

Найбільший поет сучасності — Беранже (1780—1857). Після того, як 1828 року вийшов друком збірник його пісень, він був звільнений з державної служби і засуджений до дев’яти місяців тюремного ув’язнення та десяти тисяч франків штрафу. Ця сума була відразу ж покрита пожертвуваннями, зібраними за підпискою.

Лорд Голланд (1773—1840) — англійський політичний діяч. 1815 року був єдиним членом парламенту, який протестував проти вигнання Наполеона, а згодом виступав у парламенті з вимогою пом’якшити режим, якому підлягав Наполеон на острові Св. Єлени.