Розділ 7 ПРЕЛЮДІЯ ДО ЗЛОЧИНУ

— Саме так. — Обчислювач розгледівся довкола, вибрав стілець і обережно сів. — Як уже я вам сказав, ваш звіт не повний.

— Що ви маєте на увазі, сер?

«Спокійно! Спокійно!» — подумки стримував себе Харлан.

Фінджі криво посміхнувся.

— Ви не про все згадали в звіті. Що сталося, Харлане?

— Нічого, сер. — Хоча Харлан твердо вимовив ці слова, вигляд у нього був винуватий.

— Неправда, Техніку. Ви провели чимало часу в товаристві молодої особи. Принаймні мали це зробити згідно з просторово-часовою інструкцією. Сподіваюсь, ви дотримувалися інструкції?

Відчуття власної провини довело Харлана до такого душевного стану, що його навіть не уразив неприхований сумнів у його професійній чесності.

— Я дотримувався інструкції, — тільки й зміг вимовити він.

— Тоді чому ви нічого не сказали про свої приватні розмови з тією жінкою. Що все-таки сталося?

— Нічого важливого не сталося. — Губи в Харлана пересохли.

— Це просто смішно! У вашому віці, з вашим досвідом слід було б знати: не Спостерігач вирішує, що важливо, а що — ні.

Фінджі вп’явся очима в Харлана. Цей пронизливий пильний погляд аж ніяк не в’язався з м’яким тоном його слів.

Харлан чудово все помічав, і лагідний голос Фінджі не ввів його в оману, та звичне почуття обов’язку перемогло. Спостерігач зобов’язаний був повідомляти про все. Він був всього-на-всього хоботком, запущеним з Вічності в Час. Він вбирав у себе все, що його оточувало, і втягувався назад. Він мав тільки виконувати функції Спостерігача й забути про власне «Я». Фактично він не був людиною.

Харлан автоматично почав свою розповідь про події, не включені у звіт. Тренована Спостерігачева пам’ять допомогла йому повторити розмови слово в слово, відтворити інтонацію голосів, вирази облич. Він розповідав жваво, зацікавлено, мовби переживав усе заново й, захопившись, не зогледівся, як каверзні запитання Фінджі й власне хворобливе почуття обов’язку завели його в глухий кут.

Дійшовши до найголовнішого в своїй довгій розповіді, Харлан зненацька затнувся, й оболонка об’єктивності Спостерігача луснула.

Фінджі виручив його із скрутного становища. Він несподівано підняв руку й мовив різким, глузливим тоном:

— Дякую. Цього досить. Ви хотіли розповісти, як переспали з тією жінкою.

Харлана пойняла лють. Слова Фінджі в своєму буквальному розумінні відповідали істині, але в устах Обчислювача вони звучали грубо, вульгарно, ба навіть непристойно. Хоч би там що було чи могло бути, але в їхніх взаєминах із Нойс Харлан нічого непристойного не вбачав.

Він мав своє пояснення поведінки Фінджі, його занепокоєних розпитів, несподіваної відмови дослухати до кінця: Фінджі мордували ревнощі! Йому самому Нойс давно вже впала в око, а Харлан вихопив дівчину в нього з-під самісінького носа.