Розділ 6 РОЗРАХОВУВАЧ ЖИТТЯ

Від тиші аж дзвеніло у вухах.

Всього одна мить потрібна була Харлану, щоб збагнути, в чім річ. Урвав своє «хихотіння» Аналізатор.

Харлан схопився з місця. — Є відповідь?

Ферук глянув на плівки, затиснені в його руці. — Є, звичайно. Тільки якась дивна.

— Дайте я подивлюсь. — Простягнена Харланова рука помітно тремтіла.

— Нема на що дивитися. Тут щось незрозуміло.

— Тобто як — незрозуміло? — Харлан утупився в Ферука тривожним поглядом і дивився доти, аж поки постать Розраховувача розпливлася в його очах невиразною плямою.

— Та жіночка не існує в новій Реальності. — Голос Розраховувача долинув звідкись здалеку. — Ні, це не зміна особистості. Вона зникла зовсім. Щезла. Випарувалася. Я обрахував усі змінні аж до значення ймовірності 0,0001. Розрахунки показують, що її немає ніде. Скажу вам більше, — він потер підборіддя своїми довгими худими пальцями, — зважаючи на те поєднання чинників, які ви мені дали, я не зовсім розумію, як вона могла існувати в попередній Реальності?

Харлан ледве чув його, він був немов у тумані.

— Але ж… але ж Зміна така незначна.

— Я знаю. Просто дивний збіг обставин. То ви візьмете плівки?

Харлан машинально взяв їх і навіть сам того не помітив. Нойс зникне? Її не буде в новій Реальності? Невже це можливо?

Він відчув, як чиясь рука лягла на його плече; у вухах пролунав Воїв голос:

— Ви нездужаєте, Техніку? — Рука враз відсмикнулася, немов пошкодувала, що так необачно доторкнулася до Технікового тіла.

Харлан ковтнув слину й зусиллям волі надав обличчю спокійного виразу.

— Все гаразд, я цілком здоровий. Чи не могли б ви мене провести до капсули?

Він не повинен так відверто виказувати свої почуття. Він мусить поводитися так, ніби всі ці дослідження мають для нього суто академічний інтерес. Мусить будь-що приховати ту величезну, невимовну радість, що переповнила його, коли він дізнався, що Нойс не існуватиме в новій Реальності.