Розділ 2 СПОСТЕРІГАЧ

— А може бути ліпше, хлопче, коли я твоя мова розмовляй?

Харлан ледве поборов у собі істеричний сміх.

— Я непогано розмовляю Єдиною Міжчасовою Мовою, — обережно відповів він.

Харлан сказав цю фразу Міжчасовою Мовою, якою спілкувалися з ним усі Вічні з перших днів його перебування У Вічності.

— Дурниці, — погордливо сказав Твісел. — Навіщо нам Міжчасова, коли я бездоганно розмовляю мовою десятого тисячоліття.

Харлан здогадався, що минуло принаймні років із сорок відтоді, як Твісел користувався його рідним діалектом.

Однак, задовольнивши своє самолюбство, Твісел перейшов на Міжчасову Мову.

— Я міг би запропонувати тобі сигарету, але я певен, що ти не куриш. Куріння не схвалювалося за всіх історичних часів. Фактично добрі сигарети вміють робити тільки в 72-му Сторіччі. Це я тобі кажу на той випадок, коли ти раптом почнеш курити. Але від цього куріння самі прикрощі. Минулого тижня я застряг на кілька днів у 123-му. Куріння заборонено. Навіть у Секторі Вічності схиляються перед 123-м Сторіччям. Вічні запозичили їхні порядки. Якби я там закурив сигарету, їм здалося б, що над ними розверзлося небо. Іноді в мене з’являється бажання розрахувати таку Зміну Реальності, яка одним махом стерла б з лиця землі заборони на куріння в усіх Сторіччях. Шкода тільки, що така Зміна призведе до війн у 58-му й рабовласницького суспільства в 1000-му. Завжди щось не так.

Харланова розгубленість перейшла в тривогу. Що приховується за цим недоречним базіканням? Йому аж перехопило горло.

— Чи можу я запитати, чому ви захотіли зустрітися зі мною, сер? — ледь вимовив він.

— Мені подобаються твої звіти, хлопче.

На якусь мить в очах у Харлана зблиснув радісний вогник, але він навіть не посміхнувся.

— Дякую, сер.

— У них відчувається творчий підхід. В тебе добре розвинена інтуїція. Мені здається, що я знайшов для тебе твоє справжнє місце у Вічності, і я прийшов запропонувати його тобі.

«Аж не віриться», — подумав Харлан.

— Ви робите для мене велику честь, сер, — сказав він, ледь приховуючи радісні нотки в голосі.

А тим часом Старший Обчислювач Твісел, докуривши сигарету, якось непомітно, із спритністю фокусника, дістав другу й припалив її.

— Заради Часу, хлопче, не говори завченими фразами, — сказав він між затяжками. — «Велику честь!» Подумаєш! Це все пусте. Говори просто. Ти радий?

— Так, сер, — відповів обережно Харлан.

— Тоді все гаразд. Інакше не може й бути. Ти хотів би стати Техніком?