Більшу частину приміщення займала величезна куля, що здіймалася аж до стелі. Крізь відчинені в ній двері виднілися чотири невеличкі сходинки, що вели до яскраво освітленого майданчика.
Поки Харлан роззирався довкола, з кулі почулися голоси, і в отворі з’явилася пара ніг. Хтось спускався вниз, і Харлан упізнав члена Ради Часів Сеннора. За ним спустився ще один Старший Обчислювач, що також був присутній тоді на сніданку.
Твісел невдоволено поморщився, але голос його прозвучав стримано:
— Хіба члени підкомісії й досі тут?
— Тільки нас двоє. Я і Райс, — неуважно відповів Сеннор. — Чудовий апарат ми маємо! Рівнем складності нагадує космічний корабель.
У Райса було гладке черево, а на обличчі застиг розгублений вираз людини, яка завжди переконана в своїй правоті, але ніколи не вміє знайти доводів, щоб виграти суперечку. Він потер свій схожий на бараболю ніс і сказав:
— Останнім часом Сеннор схибнувся на космічних мандрах.
Сеннор зблиснув лисиною.
— Як ви гадаєте, Твіселе, при розрахунку Реальності космічні подорожі слід вважати позитивним фактором чи негативним?
— Безглузде запитання, — нетерпляче відповів Твісел. — Який тип космічних подорожей? В якому суспільстві? За яких обставин?
— Годі вам. Напевно ж можна щось сказати про космічні подорожі взагалі, абстрактно?
— Тільки те, що вони скороминущі. Неодмінно вичерпують себе й відмирають.
— Отже, вони ніякої користі не дають, а отже, їх слід розглядати як щось небажане, — задоволено виснував Сеннор. — Така й моя думка.
— Думайте, як хочете, — сказав Твісел. — А тепер вам треба звільнити приміщення. Незабаром сюди прийде Купер.
— Певна річ. Ми вже йдемо.
Сеннор підхопив Райса під руку й повів до виходу. Голос його виразно долинав навіть з коридора:
— Періодично, мій любий Райсе, інтелектуальні зусилля людства зосереджуються на космічних подорожах, хоча ці подорожі й приречені на безславне відмирання через свою безплідність, я можу довести це твердження в матричній формі, але, по-моєму, і так усе ясно. Коли уми зайняті космосом, вони нехтують земні справи. Я саме готую тези на розгляд Ради і в них рекомендуватиму назавжди викреслити з Реальностей можливість космічних подорожей.
У відповідь почувся Райсів дискант:
— Надто круто берете, Сенноре. В деяких цивілізаціях космічні подорожі — неоціненний запобіжний клапан. Візьмемо, приміром, п’ятдесят четверту Реальність 290-го Сторіччя. Наскільки я пригадую, там тепер…
Віддаляючись, голоси стихли.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кінець Вічності» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12 ПОЧАТОК ВІЧНОСТІ“ на сторінці 5. Приємного читання.