– Ваша милість, – вигукнув, звертаючись до Киселя, каштелян Бжозовський, – це найдоблесніший лицар із корогви руського воєводи, прославлений серед усього війська.
– Радий душевно його вітати, – сказав Кисіль, – воістину надзвичайну відвагу мати потрібно, щоб до нас пробитися.
І потім звернувся до Скшетуського:
– Чого ви від нас хочете?
– Дозвольте з вами йти, ваша милість.
– Драконові в пащу лізете… Втім, коли така ваша воля, ми заперечувати не маємо права.
Скшетуський мовчки вклонився.
Кисіль дивився на нього зі здивуванням.
Суворе обличчя молодого лицаря вразило його серйозністю і скорботним виразом.
– Скажіть, пане, – промовив він, – які причини штовхнули вас у це пекло, куди не лізе ніхто по добрій волі?
– Нещастя, ясновельможний пане воєвода.
– Даремно я запитав, – сказав Кисіль. – Видно, ви втратили когось із близьких і тепер на пошуки їдете?
– Саме так.
– А давно це приключилося?
– Минулої весни.
– Як? І ваша милість зараз тільки їхати зібралися! Адже мало не рік минув! Що ж ви дотепер, шановний пане, робили?
– Воював під прапорами руського воєводи.
– Невже шляхетний цей вождь вас не побажав відпустити?
– Я сам не хотів.
Кисіль знову глянув на молодого лицаря, після чого настало мовчання, що було перерване київським каштеляном:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вогнем і мечем» автора Генрих Сенкевич на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 89. Приємного читання.