Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Куди це? — підштрикнула Меґ. — У будочку?

Шпилька вихопилась у неї інстинктивно. Але страх, непереборний страх залишився з Меґ Фінн і в післяжитті. Вона це знала. А Ригачка змінився. І річ не в тому, що він став собаковидий, було в ньому щось значно глибше. Підступніше, мерзенніше. Ніби він бачив пекло і йому там сподобалось.

— Гар-р-р, вав, гав, гав, — загарчав собакохлопець. Гоп переклав би цю фразу як “це твій останній жарт — зараз я вирву твого язика”.

Хоч як дивно, але навіть попри те, що Меґ не знала жодної собачої говірки, вона все зрозуміла. Можливо, кігтистий кулак, завислий над її обличчям, і був підказкою.

Гопові схеми аж куріли від безсилля:

— Ні, ти, кретинська прояво! Дай дівчинці спокій. Вона вже своє зробила! Хапай старого!

Дарма. Ригачка був увесь у своїй помсті. Справа набирала непередбачуваних обертів.

Лоурі навіть не гадав, що просто позад нього зчепилися два духи. Він свято вірив, що все йшло за планом. Меґ звела його донизу. Хоч і визивніше, ніж він думав. Проте він тут. І зараз лише він може виконати перше з чотирьох бажань — поцілувати Сессі.

Сесилі Ворд стояла приголомшена. А як іще можна стояти, коли через півсторіччя з’являється твій хлопець і як раз та два дає ладу з твоєю охороною? Але вона не стала визволятися з Макколових рук. Рук, що вже починали боліти від незапланованих вправ.

— Лоурі? — спитала вона, наче знову відчула себе юнкою. — Чого ти прийшов?

Враз Лоурі згадав, що він на телебаченні.

— Через утрачене кохання, — відповів він і поцілував її в губи.

Натовп шаленів, ревів як скажений, а надто коли Сесилі Ворд поклала руки на ошатні плечі старого добродія і поцілувала його. Неймовірно, шалено.

Потужний білий спалах вихопився з їхніх вуст. Він пронизав кожного, хто був у студії: чоловіка, жінку, духа. Звичайно, ніхто того не помітив. Лише відчув, що на одну-єдину мить усе в світі стало краще.

Проте Гоп знав. Він бачив спалах і розумів, що відбувається. Біда. Чиста біда.

Ригачка також дещо відчув — хутро на його загривку стало сторчки.

— Що це до біса таке? — прогарчав він, обертаючись.

Гоп тільки й устиг, що відповісти — енергетичний спалах викинув їх обох аж у пекло.

Сесилі провела Лоурі до виходу, щоб начебто вберегти його від розгніваної охорони.

— Я й досі не вірю, що це ти, — сказала вона, закладаючи кучерик за вухо. — Лоурі Маккол стоїть простісінько переді мною.