Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

Попереду було поруччя.

— Тільки не це, — устиг бовкнути Лоурі.

— Саме це і тільки це, — гигикнула Меґ, умощуючись на поруччя, як у дамське сідло. І стрімко з’їхала донизу, по дорозі вихоплюючи з чийогось солом’яного капелюшка троянду.

Залишався тільки один гладкий охоронець, але й того прибрав звукооператор, ненароком. Намагаючись спіймати кращий звук, він ударив охоронця по голові підвісним мікрофоном.

— Олє! — вигукнула Меґ.

— Олє! — підхопили глядачі.

Сесилі зашарілась. Усе було як у старих фільмах про піратів. Така вистава була до душі цим старим, отож її Меґ і влаштувала.

Вона вручила Сесилі троянду.

— Тобі, моє золото.

— Лоурі? Це ти? Що ти робиш?

— Те, що мусив зробити сорок років тому.

Меґ обняла ведучу. Публіка була в захваті.

Звідусіль повиринали хусточки, мов гриби після дощу.

Блискуче. Романтично, заборонено, захопливо. Одне слово, блискуче. І хай тепер пекло йде під три чорти!

Ригачка подивився вниз. Він висів на висоті шістдесят метрів над землею.

— Вав, — заскавулів він. — Вав-вав-вау-у-у-у!

— Вав, гр-р-р гав! — загарчав Гоп бездоганною пітбулячою мовою, що означало “Розслабся, кретине, ти вже давно мертвий”.

Ригачка злизав слину з підборіддя.

— Окей, ти, розумахо. За хвилину я звикну до всіх цих смертельних штучок. Шугати крізь час і простір.

Голограма спробувала пояснити: