Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Авжеж, тобі не було коли. Ти ж цьомкався зі своєю ґьорлфрендкою.

Лоурі, всміхаючись, зіперся на спинку сидіння.

— Ти, привиденяточку, можеш балакати, що тобі заманеться. Ніщо не зіпсує мені настрою сьогодні.

— Яка гидота! Ви, старі, завжди бігаєте й цілуєтесь одне з одним. У вас є хоч краплина самоповаги?

— Ти що, заздриш?

— Заздрю? Чому? Тому, що ти цілуєш бабусь?

Лоурі нахилився вперед.

— Ні. Заздриш… навіть не знаю, як сказати… Життю? Щастю?

Меґ дивилася у вікно, вулиці миготіли перед очима.

— Хіба таке запитують у чотирнадцятирічних? Я й не думаю про таке. Лише про музику та про цукерки.

— Хіба? — недовірливо перепитав Лоурі.

— Хібакай до себе. Мені дужче подобалося, як ти був старим занудою.

Лоурі вирішив не сперечатись.

— Ти розповіси мені щось, Меґ?

— Можливо.

— Що він тобі зробив?

— Хто?

— Сама знаєш хто. Франко. Що він таке зробив, щоб ти так зробила?

— Це що, скоромовка?

— Ні, я кажу без жартів.