Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Розумієш, ми не тверда матерія. Звісно, відверто кажучи, це не зовсім так. Якщо взяти субатомний рівень…

Гоп замовк. На Ригаччиній мармизі було написано: “Я й гадки не маю, про що ти”.

— Послуговуючись мовою тупоголових, ми можемо дістатися куди лишень заманеться, якщо знаємо, де це заманеться міститься.

— Угу, — мовив Ригачка, ані на йоту не розумніш. — Де я хочу бути, то це біля того старого придурка, охопивши його шию своїми руцями.

Гопові розсувні очі загули, зчитуючи імпульси по дротах.

— Здається, я знайшов потрібний сигнал.

— Ну-ну, валяй, ти, друшлячний Стрибе.

— Ти хотів сказати Гопе.

— По цимбалах.

Гопові пальці витяглись і з’єдналися з дротом — довкруг розходились енергетичні спалахи.

— Тримайся!

Ригачка не встиг злякатись, як вони вже мчали дротами. Часточки металу пропливали довкола них і крізь них. Ригачка бачив, як електрони боролися один з одним. Як позитивно й негативно заряджені іони беззастережно притягалися один до одного. І, здається, не мали нічого проти.

Вони розявилися крізь лінзи камери просто в самісінький гамір. Сотні старих людей тупотіли ногами й кричали. Приголомшені охоронці валялися по всій студії, потираючи травмовані місця.

Гарчання вихопилося з глибини Ригаччиного горла.

— Кльово.

— Радий чути, — сухо відповів Гоп. — Коли втомишся облизувати пальчики від того, що робиться довкола, зможеш нарешті побачити, що наша мета за три метри від нас.

Ригачка витягнув писка, нюшкуючи все довкола. Він одразу вловив запах Меґ Фінн. Вона була тут, всередині старого. Ригачка відчував, як собача його половина бере гору. Пащека набігала слиною, бажання напасти наростало. Кігті випиналися з-під пальців.

— Я подеру її ауру на ошмаття!

Ригачка відштовхнувся міцними задніми лапами й полетів, угателивши Маккола, як копер палі, й вибиваючи Меґ зі старечого тіла. Два духи сторчголов покотилися по сцені, витолочуючи спалахи з аур.

— Ти, продажна шкуро, — загарчав пекельний ангел, — ти підеш зі мною.