Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— І як довго? Робити її поганою.

Вельзевул повів плечима.

— Побачиш. Тримайся, додому дзвони не надто часто. Соку тобі вистачить на тиждень.

Ригачка заскавулів.

— Якщо виникнуть проблеми, користуйся віртуальною підказкою. Миїші запевнив мене, що на кожен випадок запрограмовано відповідь.

— Окей, бос, — догідливо мовив Ригачка, уявляючи, як він кулею вилетить на Землю, щойно ліфт його викине. Сайонара, пекло, ґудбай, чортячий курдуплю в бабському прикиді.

— Цей прикид називається мантією, — стримано мовив Вельзевул.

— Гав, — бовкнув Ригачка. Здається, його чотиринога половина брала гору, коли він хвилювався.

— Саме так, — вів своєї Номер Два у пеклі. — Я читаю думки. У тупоголових, звичайно. Тупоголовішого за тебе знайти важко. Навіть не думай тікати. Щойно збіжить остання секунда твого життя, тебе миттю притягнуть назад, як барбоса на повідці.

— Угу.

Вельзевул налаштував вила на четвертий рівень тяжкості. Вкрай загрозливо.

— Ти ж знаєш, я не можу тебе відпустити просто так, із тим твоїм приколом про бабський прикид.

Ригачка похитав своєю кудлатою головою:

— Гар-р, гар-р.

— Саме те, що я подумав, — гарикнув демон, випускаючи розряд у Ригачку.

Отож, Ригачка повернувся. Викинутий з цього запітнілого ліфту. Повернувся туди, де все почалося. Перепрошую, туди, де все закінчилося. До газового бака в старечій квартирі.

Він був гарненький. Рудий і лискучий, без жодного натяку на те нещастя, що тут сталося. Про вибух нагадували сотні виямок, вищерблених шрапнеллю на стінах.

Ригачка мав істотну перевагу над своєю супротивницею: він знав, що відбувається. Модуль повідомляв йому нескінченні подробиці. Скажімо, єдиною причиною його повернення була його передчасна смерть, коли сотні металевих уламків врізалися в його тіло. Його життєдайної речовини — осаду з душі — вистачило б іще на десятки років. На жаль, життєдайна речовина без життя — як мозок без черепа: швидко висихає. День за десять років — ось і все, що залишається. Навіть враховуючи підзарядку, яка дасть щонайбільше тиждень, щоб виконати завдання.

Він також знав, що мусила зробити Меґ, щоб її аура стала голубою. Для нього найвища втіха — не дати їй потрапити до Раю. Ця мала перекинчиця коштувала йому життя. Він докладе всіх зусиль, аби Меґ Фінн не довелося провести всю вічність, цмулячи шоколадний коктейль на хмаринці в Раю. Нема дурних. Вона крутитиме засмальцьованого рожна в пеклі, а Ригачка періщитиме її батогом, щоб не переставала крутити. Ригачка чи то зареготався, чи то загарчав. Саме таке видовище тішило його понад усе.

Отож Ригачка мав план. Він догребе до квартири того старого гальма, перелякає його до смерті, а тоді ця коза Меґ не матиме кому допомагати. Офіґенно.