Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Не спрацює, — повідомив електронний голос.

Ригачка звів очі. Віртуальна підказка висіла на рівні плеча, зверхньо щирячись своїми п'ятисотпіксельними губами. Наче тут завжди й була.

— Ти Миїші? Мені казали про тебе.

Зображення блимнуло й замиготіло:

— І так, і ні.

Ригачка невдоволено зітхнув. Кльово. Шизофренічна комп’ютерна програма. (Певно, істота, що була Ригачкою Бренаном, не знала слова “шизофренічна”, проте подумала про щось близьке до цього).

— Послуговуючись термінами мозкової діяльності, я і є Миїші. Його думки й досвід запрограмовано в мою пам’ять. Душа ж Великого Винахідника так само возсідає в Пеклі.

Ригачка пошкріб ґулю на тім’ї, саме там було зашито імплантант.

— Кращого місця для цього маніяка годі вибрати.

Крихітне зображення несхвально заблимало:

— Не смій зневажати мого винахідника. А то буду змушений викликати з зовнішньої мережі стеження програму, яка спричинить больовий шок у твоєму мейнфреймі.

— Зовнішня мережа? Мейнфрейм? Хто ти в дідька такий?

Істота у вишуканому вбранні вклонилася:

— Я частина мережі зовнішнього стеження і твоя голограма особистих підказок. Скорочено Гоп.

Ригачка примружився:

— Ти що, п’єш мій сік?

— Ні. Я безкоштовний додаток до програми.

— Окей. То що з моїм планом?

— Це план укінченого ідіота, — зверхньо кинуло зображення. — Те, що ти вб’єш старого, аж ніяк не зробить Меґ Фінн поганою. Якщо не буде спроб, не буде й невдачі. Щоб дівчиськові не вдалося врятуватись, аура має стати червоною.

— Гм, — промиркнув Ригачка, очманіло чухаючи за вухом.