Меґ не чула його. Вона бачила тільки, як її сльози падають на тіло єдиного чоловіка, який дбав про неї. Все, кінець. Кінець усьому. Вона програла. Знову.
* * *Фліт звисав із тунельного отвору, як і було наказано. Все просто. Одна послуга Петрові — і він у раю. Жодна душа не повинна знати. Така умова.
Він бачив усе. Скелю й бурю, і ту істоту на мотоциклі. Надзвичайно захопливо. Саме так усе й буває в телевізорі.
А тоді їхня життєва снага скінчилась, і тунель затягнув їх у себе. Поряд пролетів Ригачка, слина скрапувала з його ошкіреної пащі.
— Гарний день сьогодні, — ввічливо мовив Фліт.
— Гар-р, — відповів Ригачка нерішуче.
А тоді з’явилася дівчинка. Вона не дивилась на кліща, думками й досі чіпляючись за землю. Але вона мусила відпустити себе, інакше її душа ніколи не знайде спокою.
— Дівчатко-дівчинко, — загукав Фліт, наче лицар у срібному обладунку.
Меґ повільно обернулася, її обличчя було геть заплакане.
— Фліт? — мовила вона невпевнено.
— Так, дівчатко-дівчинко. Флітик-Флітик-Фліт. Дівчатко пам’ятати камінці?
Меґ наморщилась:
— Камінці?
— Так. Дівчатко не розуміти прості щирі слова? Камінці. У кишені. Блакитні камінці.
І враз Меґ пригадала. Камінці. Фліт дав їй два блакитні камінчики, ще коли вони вперше побачились. Камінчики життя. Дуже-батареї, як він назвав їх. Вона тоді не зрозуміла, але зараз…
Вона застромила руку в кишеню. Камінці все ще тут. Блакитно-сріблясті. Жевріють і печуть. Щойно Меґ доторкнулася до них, як снага повернулась до неї. Тунель відступив, його пульсування у венах послабшало. І Меґ полетіла назад до старого чоловіка, що розпластався на землі.
Страшно навіть подумати, Лоурі виглядав жалюгідно. Дощ зіпсував увесь його новий одяг, а по щоці стікала цівочка болота. Він не дихав. Проте Меґ помітила спалах. Помаранчевий спалах за правим очним яблуком.
Меґ поклала один камінець йому на чоло, і той розтанув, як лід на сковороді. Наслідки не забарились. Макколові очі враз широко розплющилися, і він удихнув повітря на повні груди, наче нирець за губками.
— Меґ? — Він удихав краплі дощу. — Я?..
— Ні, — відповіла його помічниця, — ти живий. Тільки не знаю, як надовго. Але що живий, то напевно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Список Бажань» автора Колфер Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Йоун Колфер Список бажань“ на сторінці 142. Приємного читання.