— Але ж, мій любий... своїми словами ви мені нагадали, що я забула свого чоловіка в Англії. Як? Хіба я вам не казала?
— Мабуть, що ні.
— Лорд Ґрифіт десь існує.
Граф де Пасаван, який ніколи не вірив у справжність титулу своєї подруги, посміхнувся. А вона провадила:
— Признайтеся чесно. Ви мені це пропонуєте для того, щоб зробити своє життя презентабельнішим? Ні, мій любий, ні. Залишмо все так, як є. Будьмо друзями, як і раніше, згода?
І простягла йому руку, яку він поцілував.
— Прокляття, так я і знав! — вигукнув Венсан, заходячи. — Він одягнув фрак, цей зрадник.
— Справді, я пообіцяв йому прийти сюди в піджаці, щоб він не соромився свого, — сказав Робер. — Прошу у вас пробачення, друже, але мені раптом пригадалося, що я сьогодні в жалобі.
Венсан високо тримав голову. Усе в ньому дихало тріумфом, радістю. Коли він увійшов, Ліліан підхопилася на ноги. Вона дивилася на нього якусь мить, потім весело підбігла до Робера й стала молотити його кулаками по спині, стрибаючи, танцюючи та репетуючи (Ліліан трохи мене дратує, коли отак удає з себе малу дитину):
— Він програв заклад! Він програв заклад!
— Який заклад? — запитав Венсан.
— Він побився зі мною об заклад, що ви знову програєте. Кажіть швидше: скільки ви виграли?
— Я виявив надзвичайну мужність і доброчесність, бо примусив себе зупинитися на п’ятдесяти тисячах і після цього покинути гру.
Ліліан загарчала від радости.
— Браво! Браво! Браво! — вигукнула вона.
Після чого стрибнула на шию Венсанові, який відчув усю довжину її гнучкого й гарячого тіла, що пахтіло дивним ароматом сандалу. Вона стала палко цілувати його в лоб, у щоки, в губи. Венсан, похитуючись, випручався з її обіймів. Він дістав із кишені паку банкових білетів і подав її Роберові.
— Повертаю вам ваш аванс.
— Цю суму ви тепер винні не мені, а леді Ліліан.
Робер передав їй паку банкнот, яку вона кинула на диван. Вона важко відсапувалась і вийшла на терасу, щоб подихати свіжим повітрям. Це був той непевний час, коли ніч закінчується, і диявол намагається залагодити всі свої справи. Надворі не чутно було ані шереху. Венсан опустився на диван. Ліліан обернулася до нього і вперше назвала його на «ти».
— І що робитимеш ти тепер?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фальшивомонетники » автора Жід А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША ПАРИЖ“ на сторінці 22. Приємного читання.