— Як гадаєш, це наближає нас до Сюзанни?
— Так. Ми підійшли до розгадки великої таємниці. А може, не просто великої, а найбільшої таємниці. Думаю, Темна вежа на віддалі простягнутої руки. А якщо Вежа близько, то Сюзанна теж.
Не слухаючи його, Каллаген гортав сторінки. Джейк зазирав йому через плече.
— І ти знаєш, як відчинити ці двері?
— Так, — кивнув Роланд. — Знадобиться допомога, але з цим, думаю, проблем не буде, бо ж люди Кальї Брин Стерджис трохи в боргу перед нами, як по-твоєму?
Едді кивнув.
— Є ще одне. Я впевнений, що мені вже траплялися ім'я й прізвище «Стівен Кінг». І точно не менше одного разу.
— На дошці меню, — не підводячи погляду від книжки, кинув Джейк. — Так, я теж пам'ятаю. Воно було на дошці меню, коли ми вперше пішли в тодеш.
— На дошці меню? — спохмурнів Роланд.
— У Тауеровій крамниці, — пояснив Едді. — У вітрині, пам'ятаєш? Частина іміджу «Ресторану для розуму».
Роланд кивнув.
— Але от що я вам скажу. — Цього разу Джейк відірвався від книжки й подивився на своїх друзів. — Коли нас із Едді закинуло туди в тодеші, ім'я на дошці було. Та його не було, коли я заходив туди сам. Тоді, коли містер Діпно загадав мені загадку про річку, на дошці було написано якесь інше прізвище. Але воно змінилося, як ім'я й прізвище авторки на обкладинці «Чарлі Чух-Чуха».
— Я не можу бути в книжці, — вперто повторював Каллаген. — Я не вигадка… правда?
— Роланде, — покликав Едді. Стрілець повернувся до нього. — Я маю її знайти. Мені байдуже, хто справжній, а хто вигадка. Мені начхати на Кельвіна Тауера, Стівена Кінга і Папу Римського. В усій реальності для мене важлива лише вона. Мені потрібно знайти свою дружину. — Його голос опустився, став ледь чутним шелестом. — Допоможи мені, Роланде.
Роланд простягнув ліву руку і взяв книгу. Правою доторкнувся до дверей. «Якщо вона ще жива, — подумав він. — Якщо нам вдасться її знайти, і якщо вона зможе знову стати Сюзанною. Якщо, і якщо, і якщо».
Едді взяв його за руку.
— Будь ласка, — сказав він. — Будь ласка, не змушуй мене шукати її самотужки. Я так сильно її люблю… Допоможи її знайти.
Роланд всміхнувся, і та усмішка не лише зробила його молодшим — вона неначе осяяла печеру своїм світлом. В тій усмішці була вся стародавня могутність Ельда: могутність Білості.
— Так, — сказав він. — Ми йдемо.
І ще раз повторив, щоб остаточно розвіяти підтвердженням сумніви цієї похмурої місцини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вежа [Т.5; Вовки Кальї]» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовки Кальї ОПІР 19“ на сторінці 386. Приємного читання.
TextBook