ТРИ
Едді й Сюзанна вважали одне одного чоловіком і дружиною, але він ніколи не мав змоги повезти її в ювелірну крамницю й купити обручку з діамантом. Ще зі шкільних років у нього був симпатичний перстень, але він загубився в піску Коні-Айленда того літа, коли йому виповнилося сімнадцять, літа, що пройшло під знаком Мері-Джин Собєскі. Але в мандрах Едді відкрив у собі талант різьбяра («сопливий пустунчик бавиться в іграшки», як сказав би великий мудрець і видатний наркаш), тож вирізьбив своїй коханій гарного перстеника з верби — легкого, як піна, але міцного. Сюзанна почепила його на шкіряний шнурок і носила на грудях.
Дерев'яний перстень вони знайшли на початку стежки — помітили завдяки шнурку, на який його було нанизано. Едді підібрав його, якусь мить похмуро вивчав, потім повісив собі на шию і сховав під сорочкою.
— Дивіться, — сказав Джейк.
Вони глянули туди, куди він показував. У траві трохи вбік від стежки виднів ледь помітний слід. Не людини і не звірини. То були заглибини від трьох коліс, і Едді мимоволі згадав дитячий триколісний велосипед. Що за дурня?
— Ходімо, — сказав він, одразу ж замислившись над тим, скільки разів уже це повторював, відколи вона зникла. А ще подумав, чи довго супутники терпітимуть, якщо він повторюватиме ці слова знову і знову? Але йому було байдуже. Він ітиме, поки не знайде її чи не загине. Отак просто. Найбільше його лякала дитина… дитятко, як вона його звала. А що, як та істота її вб'є? Щодо цього він мав дуже великі підозри.
— Едді, — покликав Роланд.
Едді озирнувся через плече і нетерпляче покрутив рукою; поквапмося, мовляв.
Роланд показав на слід.
— Ця штуковина з мотором.
— Ти чув гуркіт?
— Ні.
— Тоді ти не можеш цього знати.
— Але знаю, — сказав Роланд. — Хтось залишив їй засіб пересування. Хтось чи щось.
— Ти не можеш цього знати, чорт забирай!
— Енді міг лишити їй транспорт, — втрутився Джейк. — Якщо хтось йому наказав.
— Хто міг йому таке наказати? — відрізав Едді.
«Фінлі, — подумав Джейк. — Фінлі О'Теґо, хай хто він такий. Чи, може, Волтер». Але вголос нічого не сказав. Едді й без того був засмучений.
— Вона втекла. Будь готовий до цього, — сказав Роланд.
— Іди ти в сраку! — прогарчав Едді й рушив угору стежкою. — Ходімо!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вежа [Т.5; Вовки Кальї]» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовки Кальї ОПІР 19“ на сторінці 381. Приємного читання.
TextBook