Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

— А як щодо Енді? Діти його теж люблять. А він захищатиме їх до смерті.

— Справді? Від Вовків?

На обличчі Каллагена з'явився стурбований вираз. Взагалі-то він мав на увазі печерних котів. І тих вовків, що бігали на чотирьох лапах. Що ж до тих, які приходили з Краю грому…

— Ні, — сказав Роланд. — Не Енді.

— Чому ні? Хіба ці шестеро потрібні тобі не для битви з вовками?

— Не Енді, — повторив Роланд. Зараз ним керувало чуття, але його чуття було споріднене з телепатією. — Отче, ще є час поміркувати над цим… ми теж поміркуємо.

— Ви збираєтесь у місто.

— Еге ж. Сьогодні і ще кілька наступних днів.

Каллаген широко всміхнувся.

— Те, що ви збираєтеся робити, твої друзі і я назвали б шмузингом. Запудрюванням мізків. Це слово з ідишу.

— Справді? А що це за плем'я?

— Нещасне, як не крути. Тут шмузинг називається комалою. Тутешньою мовою «комала» означає все на світі. — Каллаген упіймав себе на тому, що прагне повернути прихильність стрільця, і сам собі здивувався. Навіть засоромився. — Хай там як, бажаю вам успіху.

Роланд кивнув. Каллаген попрямував до будинку, де Розаліта вже запрягла коней у візок і нетерпляче очікувала на повернення Каллагена, щоб якнайшвидше вирушити у справах Божих. На півдорозі до верхівки схилу Каллаген зупинився.

— Я не вибачаюся за свою віру, — сказав він. — Але, якщо я ускладнив тобі роботу тут, у Кальї, я шкодую про це.

— Щось мені підказує, що там, де йдеться про жінок, ваш Людина-Ісус поводиться як сучий син, — сказав Роланд. — Він мав дружину?

Кутики рота в Каллагена смикнулися.

— Ні, але Його подруга була шльондрою.

— Краще так, ніж ніяк, — сказав Роланд.

Роланд знову сперся об паркан. Слід було братися до денних справ, але він хотів, щоб спершу Каллаген від'їхав якнайдалі. Й причина для цього була та сама, що спонукала його відкинути кандидатуру Енді. Просто чуття.

Коли Едді спустився схилом, в сорочці навипуск і з чобітьми в руці, Роланд ще стояв біля паркану, скручуючи другу цигарку.