Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

— Але ти її зцілив, — сказав Каллаген. — Змусив її зустрітися віч-на-віч з іншою своєю особистістю в котрихось із тих дверей, адже так?

Роланд знизав плечима.

— Отче, бородавки можна випалити сріблом, проте це не вбереже людину, яка має схильність до утворення бородавок, від їхньої подальшої появи.

Каллаген здивував його, відкинувши голову назад і розреготавшись. Він сміявся так довго, що довелося дістати з задньої кишені носовичка й витерти очі.

— Роланде, ти, звісно, дуже спритний у стрільбі й хоробрий, як сатана суботньої ночі, але психіатр із тебе поганенький. Порівняти шизофренію з бородавками… оце так!

— Однак Мія реальна, отче. Я бачив її сам. Не уві сні, як Джейк, а на власні очі.

— Саме до цього я й веду, — кивнув Каллаген. — Вона не частина жінки, яка народилася Одеттою Сюзанною Голмс. Вона — це вона.

— Хіба є якась різниця?

— Думаю, є. Та одне я можу сказати точно: незалежно від того, як підуть справи у вашого ка-тету, мешканці Кальї Брин Стерджис у жодному разі не повинні провідати про вагітність Сюзанни. Сьогодні вітер віє у ваш бік. Але якщо просочиться чутка, що жінка-стрілець з коричневою шкірою носить дитя демона, фолькен од вас відвернуться, і то дуже швидко. А керуватиме парадом Ебен Тук. Я знаю, що врешті-решт ви самі все зважите і вирішите, що краще для Кальї, але вчотирьох, без допомоги тутешніх, ви Вовків не здолаєте, хай би як вправно ви не володіли своєю зброєю. Самотужки ви не впораєтеся, їх занадто багато.

Відповідь не була потрібною. Каллаген мав рацію.

— Чого ти боїшся найбільше? — запитав Каллаген.

— Розпаду ка-тету, — без вагань відповів Роланд.

— Тобто того, що Мія перебере на себе контроль над їхнім спільним тілом і піде кудись, щоб народити дитину?

— Погано, якщо це станеться в лиху годину. Проте все ще може налагодитися. За умови, що Сюзанна повернеться. Але вона носить під серцем вбивчу істоту. — Роланд понуро глянув на священика в чорній одежі. — І у мене є всі підстави вважати, що в цей світ вона прийде, вбивши свою матір.

— Розпад ка-тету, — задумливо повторив Каллаген. — Найстрашніше для тебе — не смерть подруги, а розпад ка-тету. Цікаво, чи знають твої друзі, що ти за людина, Роланде.

— Знають, — коротко відповів Роланд, і на цьому тему було закрито.

— То що тобі потрібно від мене?

— Найперше — відповідь на одне питання. Я вже зрозумів, що Розаліта трохи обізнана з лікарською справою. Чи зможе вона витягти дитину з черева матері дочасно? І чи стане їй мужності побачити те, що вона витягне?

Авжеж, їм усім доведеться там бути — йому й Едді, і Джейкові теж, хоч Роланду це й не подобалося. Бо створіння в Сюзанниній утробі стало рости швидше і крило в собі величезну небезпеку, навіть якщо її витягти завчасу. «А її час наближається, — подумав він. — Я це відчуваю, хоч і не знаю напевно. Я…»

Думка обірвалася, бо він побачив, як змінилося обличчя Каллагена: воно виражало жах, огиду й гнів, що наростав із кожною секундою.