Розділ «19    99 ВІДТВОРЕННЯ ВІДКРИТТЯ СПОКУТА ПОНОВЛЕННЯ»

Вона прочистила горло.

— Строфа шістнадцята.

О ні! Згадав тут я Катберта лик бентежний

Під золотавим водоспадом кучерів.

Коли надворі день вже догорів,

Відчув я руку друга обережну

В своїй руці, але мана безмежна

Забрала його в мене і лишила холод у душі.

— Він пише про Меджис, — сказав Роланд. Його руки стислися в кулаки, проте Сюзанна сумнівалася, що він сам це усвідомлював. — Пише про те, як ми розсварилися через Сюзен Дельгадо, бо після того наша дружба вже ніколи не була такою, як раніше. Ми намагалися її відновити, але ні, колишньою вона більше не стала.

— Я думаю, після того, як у житті чоловіка з’являється жінка чи навпаки, все змінюється безповоротно, — сказана Сюзанна і передала йому ксерокопії. — Візьми. Я прочитала всі, які він вказав. Якщо в решті поеми є щось про прихід до Темної вежі — чи ні, — розбирайся сам. Якщо постараєшся, у тебе все вийде. Що ж до мене, то я не хочу знати.

А от Роланд, схоже, хотів. Він прогортав сторінки, шукаючи останню. Сторінки пронумеровані не були, проте він легко знайшов кінець, бо далі останньої строфи, XXXIV, вже нічого не було. Втім, перш ніж він зміг прочитати, до них знову долинув той слабкий крик. Надворі якраз панувало тимчасове затишшя, і тепер усі сумніви щодо того, де кричать, розвіялися.

— Там унизу, в льоху, хтось є, — сказав Роланд.

— Я знаю. І навіть здогадуюся хто.

Він кивнув.

Сюзанна пильно подивилася на нього.

— Усе сходиться, правда? Це як пазл, який ми склали повністю, бракує тільки останніх кількох шматочків.

І знову пролунав крик, слабкий і безнадійний. Крик людини, яка стоїть на порозі смерті. Вони вийшли з ванної, витягаючи револьвери. Проте Сюзанна подумала, що цього разу зброя їм не знадобиться.

Жук, що прибрав подоби веселого старого жартуна Джо Коллінза, лежав там, де й раніше, але Юк на кілька кроків од нього відступив. І Сюзанна чудово його розуміла. Дандело вже підсмерджував, крізь панцир, який розкладався, просочувалися цівки білої рідини. Попри це, Роланд наказав шалапутові залишатися на місці й нести варту.

Вони прийшли на кухню і знову почули той крик, але спершу не могли знайти вхід до погреба. Сюзанна повільно просувалася потрісканим брудним лінолеумом, шукаючи приховану ляду. Хотіла було сказати стрільцеві, що її немає, аж раптом Роланд сказав:

— Тут. За холодильним ящиком.