Розділ «19    99 ВІДТВОРЕННЯ ВІДКРИТТЯ СПОКУТА ПОНОВЛЕННЯ»

— Пам’ятаєш його ціпок і як він ним розмахував? — спитав Роланд.

Звісно, вона пам’ятала. А на дорозі була не курява, а сніг, проте все решта збігалося. В цілому то був опис усього, що з ними нещодавно сталося. Від цієї думки Сюзанна здригнулася.

— Ця поема походить з твого часу? — запитав Роланд. — З твого «коли»?

Вона похитала головою.

— Її навіть не в моїй країні написали. І поет помер щонайменше за шістдесят років до мого «коли».

— А проте він мусив бачити все, що тільки-но сталося. Чи бодай якусь версію цих подій.

— Так. І Стівен Кінг знав цю поему. — Зненацька її осяяло. Спалах інтуїції був такий яскравий, що міг бути лише істиною. Круглими від подиву очима Сюзанна подивилася на Роланда.

— Ця поема спонукала Кінга до роботи! З неї він черпав натхнення!

— Ти впевнена в цьому, Сюзанно?

— Так!

— А проте цей Браунінг мусив нас бачити.

Вона не знала. Все було надто заплутано — наче розгадувати, що було спочатку: курка чи яйце. Чи загубитися в кімнаті дзеркал. Голова в неї йшла обертом.

— Сюзанно, прочитай наступну позначену строфу! Ту, що ікс-і-і-і.

— Так, строфа тринадцята, — виправила вона.

Що ж до трави, була вона змарніла,

Як череп прокаженого; стриміли

Стеблини чорні, наче кров скипіла.

Одна сліпа шкапина шолудива

Пришкандибала й стала, очамріла,

Либонь, чортові в пеклі зле служила!