Розділ «Чвара королів»

— Тобто?

— Королева ніколи вас не відпустить, дорогесенька. Ви надто цінна заручниця. А Джофрі… мила моя, він і досі король. Якщо він захоче вас собі до ліжка, то отримає. Тільки замість законних синів буде нагулювати з вами байстрюків.

— Ні! — скрикнула вражена Санса. — Він мене відпустив, він…

Пан Донтос поклав їй на вухо слинявий поцілунок.

— Будьте відважні. Я присягався, що відвезу вас додому, і тепер я в змозі це зробити. Вже обрано день.

— Який? — гаряче спитала Санса. — Коли ми тікаємо?

— У ніч весілля Джофрі. Після бенкету. Всі приготування зроблені. Червоний Дитинець кишітиме чужинцями, половина двору буде п’яна, як чіп, а інша тягнутиме Джофріну наречену до опочивальні. На якийсь час про вас усі забудуть. Метушня і галас прислужаться нам, як добрі друзі.

— Весілля не буде до повороту місяця. Маргерія Тирел зараз у Вирії, по неї щойно послали.

— Ви чекали довго, потерпіть ще трохи. Ось тут я маю дещо для вас.

Пан Донтос довго порпався у кишені, поки нарешті видобув і розвісив на тлустих пальцях якесь сріблясте павутиння. То виявилася сіточка для волосся з тонкої плетеної срібної нитки; коли Санса взяла її до рук, то майже не відчула ваги, наче торкалася нічного вітерця. На перетинах ниток сіточка мала невеличкі коштовні камінці — такі темні, що аж випивали місячне сяйво без залишку.

— Які це камені?

— Чорні аметисти з Асшаю. Найрідкіснішого виду — темно-порфірові при денному світлі.

— Дуже гарні, — мовила Санса, а сама подумала: «Мені потрібен корабель, а не сітка для волосся.»

— Кращі, ніж ви гадаєте, мила дитино. Вони чарівні, от побачите. Ви тримаєте у руках справедливість. Відплату за життя вашого батька.

Донтос схилився і знову поцілував її.

— Ви тримаєте у руках шлях додому.

Теон VI

Маестер Лювин прийшов до нього, коли за мурами побачили перших розвідників.

— Мосьпане принце, — мовив він, — вам краще здатися.

Теон витріщався на таріль вівсяних коржів з медом та кров’янку, яку принесли йому на сніданок. Ще одна ніч без сну роздратувала його так, що від самого вигляду їжі його нудило.