Розділ «Чвара королів»

Джоф зробив цілу виставу зі свого прохання до рідного дідуся повернутися до правління державою, і князь Тайвин поважно прийняв уряд, «доки ваша милість не досягнуть належного віку». Зброєносці зняли з нього обладунки, і Джоф застібнув на дідовій шиї ланцюг Правиці. Князь Тайвин посів місце за столом ради біля королеви, коня вивели геть, його приношення престолові прибрали, і Серсея кивнула, щоб святкування продовжили.

Кожного звитяжця, якого проводили крізь величезні дубові двері, гучно вітали мідні сурми. Герольди вигукували його імена і діяння, а зацні лицарі та шляхетні пані галасували, наче сердюки навколо півнячих боїв десь на ярмарку.

Найпочесніше місце серед усіх відвели Мейсові Тирелу, князеві Вирію. Він був дужий поставою, досі не позбавлений чоловічої краси, хоча і дещо наїв жиру з роками. За ним крокували його сини: пан Лорас та його старший брат, пан Гарлан Гартований. Усі троє вдягнулися однаково — у зелений оксамит, облямований соболями.

Король знову зійшов з престолу, аби привітати їх і тим вшанувати особливою честю. Він застібнув на шиї в кожного з трьох Тирелів ланцюга з троянд жовтого м’якого золота, до якого була підвішена золота бляха з викладеним рубінами левом Ланістерів.

— Троянди підтримують лева, як могутність Вирію підтримує королівську владу, — проголосив Джофрі. — Просіть в мене, чого забажаєте, і воно буде ваше.

«Ось зараз», подумала Санса.

— Ваша милосте, — відповів пан Лорас, — благаю про честь служити у вашій Королегвардії та боронити вашу особу від усіх ворогів корони.

Джофрі підняв Лицаря Квітів на ноги і поцілував у щоку.

— Місце у Королегвардії ваше, брате мій.

Князь Тирел схилив голову.

— Немає для мене більшої радості, ніж вірно служити його королівській милості. Якщо ви завважите мене гідним місця у вашій королівській раді, то не знайдете радника вірнішого та чеснішого.

Джоф поклав руку на плече князя Тирела і поцілував його теж.

— Ваше бажання виконане.

Пан Гарлан Тирел, п’ятьма роками старший за Лораса, був вищою та бородатою подобою свого уславленого молодшого брата. Плечима він був ширший, грудьми дебеліший, і хоча не вражав красою так, як пан Лорас, та все ж обличчям був гожий та приязний.

— Ваша милосте, — мовив Гарлан, коли король наблизився до нього, — я маю сестру, красну діву Маргерію, втіху і прикрасу нашого дому. Як ви знаєте, вона була одружена з Ренлі Баратеоном, але князь Ренлі пішов на війну, не здійснивши шлюбу на подружньому ложі, й моя сестра лишилася цнотливою. Маргерія чула перекази про вашу мудрість, відвагу та лицарські чесноти і покохала вас здалеку. Я благаю вас послати по неї, прийняти її руку в священному шлюбі та з’єднати ваш дім з нашим у єдину родину на віки вічні.

Король Джофрі зобразив удаваний подив.

— Пане Гарлане, про красу вашої сестри розповідають та співають по всьому Семицарстві, але ж мою руку обіцяно іншій. Король мусить дотримуватися слова, яке він дав.

Шурхотячи спідницями, на ноги звелася королева Серсея.

— Ваша милосте, мала рада розсудила, що для вас не буде ані шляхетно, ані мудро взяти за дружину дочку людини, страченої за зраду, і сестру людини, яка просто зараз бунтує проти трону зі зброєю в руках. Ваші радники благають вас, володарю, задля щастя усього Семицарства відмовитися від шлюбу з Сансою Старк. Панна Маргерія значно краще пасує вам як королева і дружина.

Наче зграя добре навчених собак, пани та панії у палаті почали вигукувати: