Розділ «Чвара королів»

— На добраніч тобі. Й солодких снів.

Він крокував назад до своєї Башти Правиці, а в голові у нього тупотіла тисяча закутих у залізо ніжок. «Я мусив би зрозуміти, що так станеться, коли вперше пірнав у Чатаїну шафу.» Може, просто не хотів бачити очевидне. Поки Тиріон дістався покоїв, ноги в нього боліли. Він послав Пода по глек вина і штовхнув двері до опочивальні.

На ліжку з навісом сиділа, схрестивши ноги, Шая. З одягу на ній був тільки золотий ланцюг, що лежав на пагорбах грудей: ланки у вигляді золотих рук, які тримають одна одну за зап’ястки.

Тиріон її не чекав.

— Що ти тут робиш?

Шая засміялася і попестила ланцюга.

— Я сумувала за руками на своїх цицьках… але ці маленькі й золоті — вони такі холодні.

Якусь мить він не знав, що сказати. Як їй пояснити, що іншу жінку щойно побили за неї, а можуть навіть і вбити, якщо Джофрі у бою спіткає якась халепа? Він витер кров Алаяйї з лоба основою долоні.

— Але ж панна Лолиса…

— Спить. Та вона більше нічого й не робить, корова дурна. Спить і їсть. Інколи засинає, поки їсть. Харчі падають під ковдру, і вона у них качається. Тоді я мушу її мити. — Шая скривилася з огиди. — Що їй такого зробили? Ну відгойдали, та й усе.

— Її мати каже, що вона хвора.

— Та хвороба називається «дитина у череві».

Тиріон роззирнувся кімнатою. Відколи він пішов, начебто нічого не змінилося.

— Як ти увійшла? Покажи таємні двері.

Вона здвигнула плечима.

— Пан Варис змусив мене натягти каптура. Я нічого не бачила, хіба що… в одному місці я розгледіла підлогу з-під каптура. Там були такі плиточки, знаєш, з яких роблять картини?

— Мозаїка?

Вона кивнула.

— Кольорові, червоні та чорні. Здається, зображали вони дракона. А взагалі там було темно. Ми злізли драбиною, довго йшли, повертали, аж я геть заплуталася. Один раз спинялися, щоб відчинити залізні двері. Я шурхнула по них, поки минала. Дракон був уже за дверима. А тоді знову піднялися драбиною. Нагорі був прохід. Мені довелося нахилятися, а пан Варис, здається, мусив лізти рачки.

Тиріон обійшов опочивальню, придивляючись. Один зі свічників на стіні начебто хитався. Тиріон став навшпиньки і спробував його повернути. Свічник обертався поволі, скрегочучи по кам’яній стіні. Коли він опинився низом догори, з нього випав недогарок. Очерет на холодній підлозі не зрушив з місця.