Розділ «Чвара королів»

«Він гадає, що я — Ліза», зрозуміла Кетлін. «Ласка божа, та він так говорить, наче ми ще й заміж не вийшли.»

Руки батька вчепилися в її та затремтіли, як два налякані білі птахи.

— Той зухвалець… клятий хлопчисько… імені його при мені… твій обов’язок… твоя мати, вона б…

Князь Гостер скрикнув, коли по його тілу пробіг напад болю.

— О боги, пробачте мені, пробачте, пробачте! Мої ліки…

Маестер Виман опинився поруч і підніс кухлика до вуст. Князь Гостер всмоктав густий білий трунок так спрагло, наче немовля — материне молоко. Кетлін побачила, як ним нарешті заволодів спокій.

— Він спатиме, ласкава пані, — мовив маестер, коли кухлик спорожнів.

Макове молочко лишило навколо батькового рота щільний білий слід. Маестер Виман витер його рукавом.

Кетлін не змогла дивитися довше. Колись Гостер Таллі був могутній, гордовитий чоловік, вельможа та воїн. Їй було боляче бачити, що від нього лишилося, і вона вийшла на терасу. Двір унизу повнився біженцями, галасував їхніми голосами, але за мурами продовжувався вічний плин чистих вод. «Це його річки, і скоро він повернеться до них задля останньої подорожі.»

Маестер Виман вийшов слідом за нею.

— Ласкава пані, — мовив він тихо та лагідно, — не в моїй силі надовго втримати князя на цьому світі. Ми мусимо надіслати гінця по брата його вельможності. Пан Брінден захоче бути тут.

— Так, — погодилася Кетлін голосом, глухим від горя.

— Чи не слід покликати також пані Лізу?

— Ліза не приїде.

— Якби ви написали їй самі, тоді, можливо…

— Я можу написати якісь слова на пергамені, маестре, якщо вам з того полегшає.

Вона спитала себе, хто такий той Лізин «клятий хлопчисько». Мабуть, якийсь зброєносець чи заплотний лицар, хто ж іще… щоправда, князь Гостер заперечував проти нього так пристрасно, що то міг бути навіть син ремісника чи безрідний підмайстер. Або навіть співець. Ліза давно і занадто полюбляла співців. «Не треба її винуватити. Джон Арин, хай там який шляхетний і добрий, був на двадцять років старший за нашого батька.»

Башта, яку їй відвів брат для особистих потреб, була та сама, в якій вони з Лізою дівували. Добре буде знову лягти на перину, запалити вогонь у комині. Після відпочинку світ навколо має здатися трохи яскравішим.

Але коло своїх покоїв вона зустріла Утерида Возняка з двома жінками у сірих шатах, з вкритими повністю, крім очей, обличчями. Кетлін відразу зрозуміла, чому вони тут.

— Нед?