Розділ «Чвара королів»

— Ви якось примовкли, — зазначив Тиріон Ланістер. — Чи це є також і вашим бажанням? Розірвати ваші заручини?

— Я…

Санса не знала, що сказати. «Чи мене знову дурять? Чи не покарає він мене за правду?» Вона витріщилася на неоковирний опуклий лоб карлика, на суворе чорне око і хитре зелене, на криві зуби та цупку, як щітка, бороду.

— Я хочу зберегти вірність престолу.

— Зберегти вірність, — розмірковував карлик уголос, — але бажано десь якнайдалі від Ланістерів? Навряд чи можна вас винуватити — у вашому віці я бажав того ж самого.

Він посміхнувся.

— Мені доповіли, що ви щодня ходите до божегаю. Про що ви молитеся, Сансо?

«Про Роббову перемогу та смерть Джофрі… а ще про дім. Про Зимосіч.»

— Я молюся про скінчення війни.

— Вона скінчиться доволі швидко. Має відбутися ще одна битва між вашим братом Роббом та моїм вельможним батьком, і справу буде владнано.

«Робб його поб’є», подумала Санса. «Він побив і твого дядька, і твого брата Хайме. І батька твого теж поб’є.»

Схоже, карлик прочитав її надії по обличчю, як по відкритій книзі.

— Хай перемога при Волоброді не спонукає вас до надто великих сподівань, панно, — доволі лагідно мовив Тиріон. — Одна битва — то ще не війна, і мій батько — напевне ж не дядько Стафорд. Наступного разу, як будете у божегаї, моліться про те, щоб ваш брат мав мудрість схилити коліна. Щойно північ прийме королівський мир, я відішлю вас додому.

Він зіскочив донизу з лави коло вікна і мовив:

— Доречно вам буде сьогодні заночувати тут. Я до вас приставлю варту з власних людей — може, когось із Кам’яних Гав…

— Ні! — злякано ляпнула Санса. Якщо її зачинять у Башті Правиці під охороною Тиріонових вояків, то як пан Донтос зможе вивести її на волю?

— Може, краще Чорні Вуха? Беріть Челу, якщо вам міцніше спатиметься під захистом жінки.

— Благаю, мосьпане… дикуни мене страхають.

Він вишкірився.

— Мене так само. Але найкраще в них те, що вони страхають Джофрі та той виводок лукавих гадів і гавкотливих підчихвостів, який він величає Королегвардією. Якщо ви матимете при собі Челу або Тімета, ніхто не посміє вас навіть пальцем зачепити.