Розділ «Чвара королів»

— Залежить, які саме слова. Якщо ви хочете віддати Сансу навзамін вашого брата, то витрачайте час когось іншого. Джофрі ніколи не віддасть свою іграшку, а пані Кетлін не така дурепа, щоб зміняти Крулеріза на дівчисько.

— Я бажав би додати до неї ще й Ар’ю. Мої люди її шукають.

— «Шукають» не значить «знайдуть».

— Я спробую це запам’ятати, шановний пане. Втім, я сподівався на вашу поміч у справі пані Лізи. Для неї в мене є звабливіша пропозиція.

— Справді, з Лізою домовитися легше, ніж з Кетлін… і все ж спілкуватися з нею досить-таки обтяжливо, а вас вона, я так розумію, ненавидить.

— Вона вважає, що на те є причини. Коли я гостював у Соколиному Гнізді, вона наполягала, що саме я вбив її чоловіка, і не слухала жодних заперечень.

Тиріон нахилився уперед.

— Та якби я видав їй справжнього вбивцю Джона Арина, вона б, може, поставилася до мене прихильніше.

Мізинець аж випростався.

— Справжнього вбивцю, кажете? Зізнаюся, ви мене зацікавили. То що ж ви пропонуєте?

Настала Тиріонова черга всміхатися.

— Такі подарунки, які охоче дарують тільки друзям. Ліза Арин мусить зрозуміти.

— Ви потребуєте її дружби чи мечів її лицарів?

— І того, й іншого.

Мізинець попестив ошатну гостреньку борідку.

— Наразі Лізу турбують її власні негаразди. Гірські роди набігають з Місячних гір у більшому числі, ніж будь-коли раніше… і далеко краще озброєні.

— Яка прикрість, — поспівчував той самий Тиріон Ланістер, який їх озброїв. — А я ж міг би їй допомогти. Сказати потрібне слово…

— І чого б їй коштувало те слово?

— Я бажаю, аби пані Ліза разом з сином визнали Джофрі за короля, принесли йому клятву вірності та…

— …рушили війною проти Старків і Таллі? — Мізинець заперечливо хитнув головою. — У вашому пирозі — тарган, Ланістере. Ліза ніколи не виставить військо проти Водоплину.