Розділ «Чвара королів»

— В цьому місті є сотня бардаків, де я собі за обрізаний гріш куплю ще й солодших дірок, скільки забажаю, — відповів Брон. — Але може настати день, коли голова моя злетить чи лишиться на місці залежно від того, чи досить уважно я витріщався на твоїх телепнів.

Він підвівся на ноги.

— Хто такий отой хлопець у клітчастому синьому вапенроку з трьома очима на щиті?

— Якийсь заплотний лицар. Здається, зве себе Талладом. А тобі що до нього?

Брон відкинув з очей густий чуб.

— Він кращий за всіх. Але дивись, він у кожному нападі б’є одноманітно, тими самими ударами в тому самому порядку. — Брон вишкірився. — Того дня, коли він стане проти мене, йому кінець.

— Він навряд чи стане проти тебе, бо присягнув службою королю Джофрі.

Вони рушили двором; Брон уповільнив крок, щоб не втомлювати Тиріона. Останніми днями сердюк виглядав і поводився майже шляхетно. Темне волосся він вимив і зачесав, обличчя чисто поголив, а на груди вдяг чорного панцира, який належало носити сотникам міської варти. На плечах він мав делію ланістерівського кармазину з вигаптуваними золотими долонями. То був дарунок від Тиріона на честь призначення Брона очільником особистої сторожі Правиці.

— Скільки сьогодні маємо прохачів? — запитав Тиріон.

— Щось із тридцять з гаком, — відповів Брон. — Одні скаржаться, інші чогось вимагають. Нічого нового. А ще киця твоя улюблена повернулася.

Тиріон застогнав.

— Чи не пані Танда, часом?

— Вона. Прислала від себе хлопчика. Знову запрошує на вечерю. Каже, буде оленячий окіст, гуска з шовковицею, а на солодке…

— …її дочка, — кисло закінчив Тиріон. Пані Танда переслідувала його з миті приїзду до Король-Берега, озброївшись нескінченним арсеналом пирогів з вуграми, печеної дичини та вишуканих юшок зі сметаною. Чомусь вона забрала собі в голову, що високородний панич-карлик найкраще пасуватиме в женихи до її дочки Лолиси — дебелого, м’якотілого, слабкого на розум дівчиська, що в свої тридцять три роки, за переказами, зберегло цноту недоторканою. — Надішли мої вибачення.

— Не маєш смаку до гуски з ягодами? — хижо вишкірився Брон.

— Якщо хочеш, то сам з’їж ту гуску і одружися з панянкою. А ще краще — надішли замість себе Шаггу.

— Шагга радше з’їсть панянку і одружиться з гускою, — зазначив Брон. — Хоча та Лолиса, правду кажучи, товща за нього.

— Еге ж, — погодився Тиріон, проходячи в тіні накривного переходу між двома баштами. — Хто ще хоче мене бачити?

Сердюк зігнав посмішку з лиця.

— Браавоський лихвар з усілякими чудернацькими паперами. Проситься до короля у справі про виплату якихось грошових позик.