Розділ «Портрет Доріана Ґрея»

– Це дуже романтичне пояснення, – засміялася господиня. – Але – «третій чоловік»! Отже, ви хочете сказати, що Ферол – четвертий?

– Безперечно, леді Нарборо.

– Не може бути!

– То спитайте містера Ґрея. Він один з найближчих її друзів.

– Містере Ґрей, це правда?

– Вона так запевняє, леді Нарборо, – сказав Доріан. – Я запитав її, чи не бальзамує вона їхніх сердець і чи не носить їх за поясом, як Марґарита Наваррська. А вона відповіла, що це неможливе, – жоден її чоловік не мав серця.

– Чотири чоловіки! Слово честі, це вже trop de zêle![168]

– А я їй сказав – trop d’audace,[169] – обізвався Доріан.

– О, будьте певні, в неї стане духу на що завгодно, мій любий! А що за один цей Ферол? Я його не знаю.

– Чоловіки дуже вродливих жінок належать до категорії злочинців, – заявив лорд Генрі, ковтнувши вина.

Леді Нарборо вдарила його віяльцем.

– Лорде Генрі, я зовсім не дивуюсь, що світ вважає вас украй зіпсутим.

– Але який світ? – звів брови лорд Генрі. – Хіба що тільки той. Бо з цим світом я на дружній нозі.

– Всі, кого тільки я знаю, кажуть, що ви дуже зіпсутий, – не вгавала літня леді, скрушно хитаючи головою.

Лорд Генрі на мить споважнів.

– Це просто жах, – мовив він, – що нині заведено говорити поза очі про людину чистісіньку правду.

– Далебі, він неможливий! – скрикнув Доріан, хильнувшись наперед у стільці.

– Мабуть, що так, – сміючись, погодилась леді Нарборо. – Але й справді-бо: коли всі ви так аж до смішного носитеся з мадам де Ферол, то я й собі мушу ще раз одружитися, щоб іти в ногу з часом.

– Ви більш ніколи не одружитеся, моя люба, – заперечив лорд Генрі. – Бо ви були занадто щасливі в родинному житті. Жінка одружується вдруге, тільки коли перший чоловік був їй осоружний. Чоловік же одружується вдруге, тільки коли перша жінка була йому дуже люба. У шлюбі жінки шукають щастя, а чоловіки – ризикують ним.

– Нарборо був далеко не бездоганний, – зауважила господиня.