— Ну як, Ернесто? Візьмемося за лікування?
— Я гадаю, що не завадило б випити по склянці кампаньяс, — промовив я.
— Ти гадаєш, це корисно? — спитав Антоніо.
— Ранувато, звісно, в такий час. Але як послабляюче можна.
— А купатися будемо?
— Тільки після полудня, коли вода потепліє.
— Можливо, холодна вода піде на користь.
— А може, ти застудиш горло.
— Дарма, я не застуджу. Ходімо купатися.
— Ми підемо, коли сонце прогріє воду.
— Ну, гаразд. Давай погуляємо. Розкажи мені, що нового. Добре тобі писалося цей час?
— Іноді дуже добре. Іноді гірше. День на день не приходиться.
— І в мене так. Бувають дні, коли зовсім не можеш писати. Але люди заплатили, щоб подивитися на тебе, от і стараєшся з усієї сили.
— Останнім часом ти непогано писав.
— Так. Але ти розумієш, про що я кажу, І в тебе бувають дні, коли нема цього самого.
— Так. Але я все-таки витискаю з себе. Змушую працювати мозок.
— І я так. Але як чудово, коли пишеш по-справжньому. Найкраще на світі.
Він дуже любив називати свою роботу письменництвом.
Ми звичайно говорили про всяку всячину: про місце митця в світі, про техніку майстерності та професійні секрети, про фінанси, іноді про політику та економіку. Траплялося нам говорити і про жінок, навіть часто траплялося, про те, що ми повинні бути зразковими чоловіками, і ще ми іноді говорили про чужих жінок, не наших, і про свої повсякденні житейські справи й турботи. Ми розмовляли все літо і всю осінь, по дорозі з кориди на кориду, і за обіднім столом, і в будь-який час, коли Антоніо відпочивав або поправлявся від рани. Ми придумали з ним веселу гру: оцінювати людей з першого погляду, як биків, привезених для бою. Але це все було пізніше.
Того першого дня в «Консулі» ми просто базікали й жартували, радіючи тому, що рана Антоніо гоїться і він знову набирається сили. Він трохи поплавав, але рана його ще не зовсім закрилася, і я зробив йому перев'язку. Другого дня він уже не кульгав, і ступав на хвору ногу обережно, але твердо. З кожним днем він почував себе краще й міцніше. Ми ходили, купалися, вправлялися в стрільбі в оливковому саду за стайнею, тренувалися, добре їли, й пили, і чудово проводили час. Потім він перебрав міру — надумав у негоду поїхати скупатися в морі, від сильної хвилі шов трохи розійшовся, і в рану попав пісок, але я бачив, що вона в чудовому стані, і тільки промив її, наклав пов'язку і наклеїв пластир.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 4» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Небезпечне літо“ на сторінці 15. Приємного читання.