TextBook — А чого ти посмутніла?
— Хіба я посмутніла?
— Так.
— Ні. Я така сама весела, як і завжди. Правда, Річарде. Але, ти думаєш, приємно, коли тобі дев'ятнадцять років і ти закохалася в чоловіка, якому за п'ятдесят, і ти знаєш, що він скоро помре?
— Навіщо ж так відверто? — спитав полковник. — Але коли ти казала це, ти була дуже гарна!
— Я ніколи не плачу, — мовила дівчина. — Ніколи. Я взяла це собі за правило. Але зараз я заплачу.
— Не плач, — сказав полковник. — Я сьогодні чемний, і к бісу все інше!
— Скажи ще раз, що ти любиш мене.
— Люблю, та ще й дуже!
— А ти постараєшся не вмирати?
— Постараюся.
— Що сказав лікар?
— Нічого особливого…
— Тобі не погіршало?
— Ні,— збрехав він.
— Тоді вип'ємо ще мартіні. Ти ж знаєш, до тебе я ніколи не пила мартіні.
— Знаю. А тепер ти хвацько п'єш.
— А тобі ще не пора приймати ліки?
— Так, — сказав полковник. — Вже пора.
— Можна, я тобі їх дам?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 3» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ“ на сторінці 44. Приємного читання.