Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

— А ти? — звернувся Роберт Джордан до цигана.

— Вони стріляють дуже швидко, а ствол так розжарюється, що аж руки обпікає,— гордо сказав циган.

— Це всі знають, — зневажливо мовив Ансельмо.

— Можливо, — сказав циган. — Він мене спитав, чи знаюся я на maquina[7] от я й відповів. — Потім він додав: — І ще вони стріляють, поки натискаєш пальцем на гачок — не так, як звичайна гвинтівка.

— Якщо тільки не заклинить, або не вистріляєш усіх патронів, або ствол не почне плавитися, — мовив Роберт Джордан по-англійському.

— Що ти сказав? — спитав Ансельмо.

— Ет, нічого, — відповів Роберт Джордан. — Просто міркую про майбутнє по-англійському.

— От чудасія! — сказав циган. — Міркуєш про майбутнє по-англійському. А ворожити по руці ти вмієш?

— Ні,— сказав Роберт Джордан і ще раз зачерпнув кухлем вина. — Але якщо ти сам умієш, то, може, поворожиш мені і скажеш, що буде в найближчі три дні?

— Паблова mujer вміє читати по руці,— сказав циган. — Але вона така злюща — чиста відьма. Я не знаю, чи вона схоче.

Роберт Джордан підвійся і ковтнув вина.

— Покажіть мені Паблову mujer. Якщо вона справді така страшна, то краще відбути це чимскоріше.

— Я б волів не чіпати її,— сказав Рафаель. — Вона мене терпіти не може.

— Чому?

— Каже, що я нероба.

— Ну, це вже наклеп! — шпигнув його Ансельмо.

— Вона не любить циган.

— Ну, це вже даремно! — сказав Ансельмо.

— В неї самої є циганська кров, — сказав Рафаель, — отож вона знає, що каже. — Він усміхнувся. — Але язик має хвиський, мов батіг, — з кого завгодно шкуру здере. Пасами. Справжня відьма.

А як вона ладнає з дівчиною, з Марією? — спитав Роберт Джордан.