Розділ «19 ВІДТВОРЕННЯ»

— Здається, так і є. Але яким чином?

Мія похитала головою, показуючи, що сама не знає. Якраз у цьому Сюзанна схильна була їй повірити. Від Детти теж не пролунало заперечень.

— Тут зовсім не так, як я очікувала, — сказала Сюзанна, озираючись навкруги. — Зовсім не такого я чекала.

— Ні? — перепитала її компаньйонка, і то без особливої зацікавленості. Мія рухалась тією незграбною, але на диво симпатичною качиною ходою, що, схоже, найкраще пасує жінкам на останній стадії вагітності. — А чого саме ти очікувала, Сюзанно?

— Гадаю, чогось більш середньовічного. Більш схожого на оце. — Махнула вона рукою в бік замку.

Мія знизала плечима, ніби кажучи: дарованому коневі зуби не лічать, а тоді спитала:

— А та, інша, з тобою? Ота нахаба?

Вона мала на увазі Детту. Звісно.

— Вона завжди зі мною. Вона така сама частка мене, як малюк — частка тебе.

Хоча Сюзанну не переставало мучити питання, яким це чином завагітніла саме Мія, якщо відтрахали саме її, Сюзанну.

— Свого я скоро народжу, — промовила Мія. — А тобі ж ніколи не позбутися тієї своєї частки?

— Я думала, що вже позбулася, — чесно відповіла їй Сюзанна. — Та вона повернулася. Гадаю, головно, щоб мати справу з тобою.

— Я її ненавиджу.

— Знаю.

Сюзанна знала й більше того. Мія також боялась Детти. Боялася її вельми сильно.

— Якщо вона встряватиме, нашій балачці кінець.

— Вона з’являється, коли їй самій заманеться, — знизала плечима Сюзанна. — І не питає в мене дозволу.

Попереду на їхнім боці вулиці виднілася арка з написом над нею:

СТАНЦІЯ ФЕДІК МОНО ПАТРИСІЯ ВІДКЛЮЧЕНА ІНДИКАТОР ВІДБИТКА ВЕЛИКОГО ПАЛЬЦЯ НЕ ДІЄ ПОКАЖІТЬ КВИТОК «ПІВНІЧНИЙ ЦЕНТР ПОЗИТРОНІКИ» ВДЯЧНИЙ ВАМ ЗА ТЕРПЛЯЧІСТЬ

Сюзанну зацікавив не цей напис, а дві речі, які вона побачила поза ним, на брудній станційній платформі: понівечена дитяча лялька, від якої залишилася тільки голова й одна розчавлена рука, та усміхнена маска, що лежала трохи віддалік. Хоча та маска була на вигляд ніби зроблена зі сталі, здавалося, вона вже майже геть зогнила, мов плоть. З її усміхненого рота стирчали собачі ікла. Очі скляні. Лінзи, не сумнівалась Сюзанна, теж напевне продукт «Північного центру позитроніки». Навкруг маски валялися рвані клаптики зеленої тканини, безперечно, то були рештки від каптура цієї штуки. Сюзанна легко вловила зв’язок між рештками ляльки та рештками Вовка; її мамуня, як іноді полюбляла казати чоловікам Детта (особливо тим, налаштованим на трах на паркінгу біля придорожньої забігайлівки), не дуреп ростила.

— Так ось куди вони їх приволікали, — промовила вона. — Ось куди Вовки приволікали захоплених ними двійнят з Кальї Брин Стерджис. Це тут вони їх що — препарували?