— Здається… — важко було, проте Мія себе пересилила. — Гадаю, я заборгувала тобі подяку.
Відповідь Сюзанни була моментальною і прохолодною.
— Подякуй мені правдою.
— Спершу зізнайся, чому ти взагалі допомогла мені, після того як я…
Цього разу Мія не змогла закінчити фразу. Їй подобалось вважати себе хороброю — принаймні достатньо хороброю, щоб служити своєму малюкові, — але цього разу вона не змогла договорити.
— Після того, як ти зрадила чоловіка, якого я кохаю, на користь тих, котрі, якщо подивитися на це діло прямо, служать пішаками Багряного Короля? Після того, як ти вирішила, що буде цілком добре, якщо вони вб’ють дорогу мені людину, аби лиш в тебе залишилася дорога тобі? Тобі про це цікаво знати?
Мії було вкрай неприємно чути такі слова, але вона стерпіла. Мусила терпіти.
— Так, леді, якщо ваша ласка.
Цього разу їй відповіла інша, отим своїм добре відомим голосом — хрипким, нахабним, глузливим, переможним і зневажливим — її цей голос ранив ще гірше, ніж верескливий регіт жінок із пташиною мовою. Набагато гірше.
— Бо мої хлопці вискочили з халепи, ось чому! Геть відтрахали тих мудаків! А кого вони не перестріляли, рознесло вибухом на шмаття.
Мія глибоко стривожилася. Хтозна, чи воно правда, але ця чорнорота жінка сама цілком вірила в те, що казала. А якщо Роланд і Едді Дін залишилися неушкодженими, чи не може бути так, що Багряний Король не такий вже й потужний, такий всемогутній, як їй про нього розповідали? Чи не може бути навіть так, що її завели в оману щодо…
— Стривай, стривай, ти не можеш навіть думати про таке!
— Є й інша причина, чому я допомогла.
Глузлива зникла, повернулася перша. Наразі принаймні.
— Яка?
— Це також і моя дитина, — сказала Сюзанна. — Я не хочу, щоб її вбили.
— Я тобі не вірю.
Але вона повірила. Бо жінка всередині неї мала рацію: Мордред Дескейн з Ґілеаду й Дискордія належали їм обом. Ту, злостиву, воно, можливо, й не обходить, але інша, Сюзанна, явно відчувала потяг до малюка. І якщо вона мала рацію щодо Сейра і тих, що чекали на неї в Діксі-Піґ… якщо вони брехуни й шахраї…
— Стоп. Стоп. Мені нікуди більше йти, окрім як до них.
— Є куди, — швидко мовила Сюзанна. — 3 Чорною Тринадцятою ти можеш потрапити будь-куди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19 ВІДТВОРЕННЯ“ на сторінці 121. Приємного читання.