Спін

- Це ще не кінець світу. Поки що ні…

- Ще ні?

- Ні.

- Саймон.., - сказала вона.

- Що він?

- Він буде так розчарований.

- Ти хвора на CVWS, Діано. Це майже напевно, і сім’я Макласа теж захворіла. Вони були досить розумні, щоб поїхати звідси і отримати допомогу. Це виліковна хвороба. - Я не додав, що лише до певного моменту, до тих пір, поки вона не дійшла до термінальній стадії. - Але спочатку ми повинні витягти тебе звідси.

- Я згадувала тебе.

- Я теж по тобі нудьгував. Ти розумієш, про що я говорю?

- Так.

- Ти згодна поїхати?

- Якщо прийде мій час…

- Час почекає. Поки що відпочивай. Але нам треба поспішати. Розумієш, Діано?

- Саймон, - сказала вона слабо, - розчарований.

- Тобі потрібно відпочити і…

Але у мене не було часу закінчити розмову. У дверях заскреготів ключ. Я склав телефон і штовхнув його в кишеню. Вчасно. Двері відчинилися, і в них з’явився Аарон Сорлі, з гвинтівкою в руках, пихкаючи, ніби він виконав важку роботу, видершись вгору по сходах. Грізний силует в тьмяному світлі з коридору.

Я позадкував, поки мої плечі не вперлися в стіну.

- На твоїй візитці було написано, що ти лікар, - сказав він, - це так?

Я кивнув.

- Ходімо зі мною, - сказав він.