Розділ «ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ»

Одні тікали на Шатонеф, другі на Плерге, треті на Антрен.

Маркіз де-Лантенак бачив цю панічну втечу. Власноручно заклепавши гармати, він пішов останнім, повагом і спокійно, кажучи:

— З селянами нічого не вийде. Нам потрібні англійці.

IV. ЦЕ ВДРУГЕ

Перемога була цілковита.

Говен обернувся до людей з батальйону Червоного Ковпака і сказав їм:

— Вас двадцять, але ви варті тисячі.

Похвала начальника в ті часи була як орден.

Гешан, посланий Говеном переслідувати втікачів, привів багато полонених.

Запалили факели і стали обшукувати місто.

Ті, що не встигли втекти, здалися. Велику вулицю освітили факели. Вся вона була завалена вбитими й пораненими. Кожен бій закінчується звичайно дрібними сутичками. І тепер кілька купок одчайдушних сміливців ще змагалися. Їх оточили, і вони склали зброю.

У божевільному розгардіяші загальної втечі Говен помітив одного хороброго: моторний і дужий, він бився, прикриваючи втечу інших, а сам не тікав. Він на диво вправно орудував своїм карабіном, то стріляючи з нього, коли встигав, то відбиваючись прикладом, так що врешті карабін розлетівся на шматки. Тепер він тримав в одній руці пістолет, у другій — шаблю. До нього не наважувалися підступити. Раптом Говен побачив, що він захитався і притулився спиною до однієї з колон на великій вулиці. Цей чоловік був, очевидно, поранений. Але й поранений він тримав шаблю та пістолет. Говен узяв свою шаблю під пахву і підійшов до нього.

— Здавайся! — сказав він.

Чоловік пильно дивився на Говена. З-під його куртки текла кров, утворюючи калюжу біля ніг.

— Ти мій полонений, — продовжував Говен.

Чоловік мовчав.

— Як тебе звати?

— Мене звуть Танець-у-пітьмі.

— Ти молодець, — сказав Говен.

І простягнув йому руку.