— Розумію, — відповів Гешан.
— Зберіть усю колону, звеліть зарядити рушниці і бути готовими до атаки.
І додав кілька слів Гешанові на вухо.
— Буде зроблено, — відповів Гешан.
— Всі наші барабанщики цілі?
— Всі.
— У нас їх дев’ять. Двох лишіть собі, сім дайте мені.
Семеро барабанщиків мовчки виступили вперед і вистроїлись перед командиром. Тоді Говен крикнув:
— Батальйон Червоного Ковпака, до мене!
Дванадцять чоловік, разом з сержантом, виступило вперед.
— Я кликав увесь батальйон, — сказав Говен.
— Він увесь тут, — відповів сержант.
— Вас дванадцять?
— Так, нас дванадцять.
— Гаразд, — сказав Говен.
Цей сержант був той самий грубуватий і добрий вояка Радуб, що всиновив від імені батальйону трьох дітей, знайдених у Содрейському лісі.
Половина цього батальйону, як пам’ятає читач, була знищена в Ерб-ан-Пайль, але Радубові пощастило, він лишився живий.
Біля батареї стояв фургон з фуражем. Говен вказав на нього Радубові.
— Сержант, накажіть вашим людям пообмотувати рушниці соломою, щоб не бряжчали.
Наказ був хутко виконаний в цілковитому мовчанні і в темряві.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 14. Приємного читання.