Розділ «ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ»

І обидва дивилися один на одного. Сімурден з очима, сповненими того полум’я, від якого висихають сльози, Говен з м’якою усмішкою.

Говен підвівся на лікті і сказав:

— Цей шрам, який я бачу на вашому обличчі, це від удару шаблею, який ви дістали за мене. Ще вчора ви були у жорстокій сутичці біля мене і через мене. Якби провидіння не поставило вас біля моєї колиски, де був би я сьогодні? — В темряві. Якщо я маю свідомість обов’язку, я дістав її від вас. Я народився зв’язаний, бо ж забобони — це пута. Ви зняли їх з мене, ви дали мені змогу вільно зростати, і з мене, що був уже тільки мумією, ви зробили справжню людину. В мертвонародженого ви вдихнули живу душу. Без вас я був би карликом. Я існую, завдяки вам. Я був тільки сеньйором, ви зробили з мене громадянина. Я був тільки громадянином — ви зробили з мене мислячу людину. Ви зробили мене здатним до земного життя, а мою душу здатною до життя небесного. Ви дали мені, щоб увійти в людську дійсність, ключ до істини і ключ до світла. О мій учителю! Я вам дякую. Це ви мене створили.

Сімурден сів на солому біля Говена і сказав йому:

— Я прийшов повечеряти з тобою.

Говен розломив чорний хліб і подав йому. Сімурден узяв шматок.

Потім Говен простяг йому кухоль з водою.

— Пий перший, — сказав Сімурден.

Говен напився і передав кухоль Сімурденові, що напився після нього. Говен випив тільки один ковток.

Сімурден пив довго й жадібно.

Під час цієї вечері Говен їв, а Сімурден пив, — певна ознака спокою першого і хвилювання другого.

Якийсь страшний спокій був у темниці. Ці двоє людей розмовляли.

Говен казав:

— Великі події насуваються. Те, що революція робить у цей момент, сховано від нас. За видимим діянням є невидиме. Одне закриває друге. Видиме діяння жорстоке, невидиме — велично-прекрасне. Я розпізнаю це тепер дуже ясно. Як дивно й гарно! Треба було гаразд використати матеріал минулого. Звідси цей надзвичайний дев’яносто третій рік. Під риштованням варварства будується храм цивілізації.

— Так, — відповів Сімурден, — із тимчасового вийде остаточне. Остаточне, тобто відповідність права і обов’язку, прогресивний і пропорціональний податок, обов’язкова для всіх військова служба, зрівняння всіх без ніяких відхилень. І над цим усім пряма лінія — закон. Республіка абсолюту.

— Мені миліша, — сказав Говен, — республіка ідеалу.

Він спинився, потім продовжував:

— О вчителю, в усьому тому, що ви сказали, де приділяєте ви місце самовідданості, самопожертві, великодушності, любові? Зрівняти все — це добре, але привести в гармонію — це краще. Ліра вища за терези. Ваша республіка розважує, розміряє і регулює людину. Моя — підносить у ясну блакить. Це відмінність між геометром і орлом.

— Ти витаєш у хмарі.

— А ви загрузли в обрахунку.